ОДИН МЕТР

Прощавай, Незнайомець Вівʼєн

Я блиснула очима і вже збиралася відповісти йому тим же, коли він різко смикнув мене за стегна і врізався в мене одним сильним поштовхом. Я вигнулась з криком, коли біль пронизав мене. Чорт побери! Трейсі не жартувала. Це було страшенно боляче. Ось тобі і секрет. Я зробила кілька швидких вдихів через ніс і заплющила очі.

— О чорт..— видихнула я, коли знову
змогла говорити.

Все відчувалось набагато гіршим, ніж я думала. Я повільно розплющила очі, боячись того, що побачу. Я повинна була вкусити свою руку. Його член виявися занадто великим, до цього я точно не була готова.
Незнайомець завмер наді мною, і дивився
на мене з подивом.
— Принцеса ?

Моє обличчя спалахнуло.
— Заткнись — пробурмотіла я.
Я розтиснула пальці, що вчепилися в стіл.

Він посерйознішав.
— Чому ти мені не сказала?

Я вирішила прикинутися дурною.
Може мені вдасться переконати його, що все не так, як здається.
— Сказати тобі що?

Його погляд посуворішав. Звичайно, він не купився на мою брехню. Він не був ідіотом. І мені, очевидно, треба навчитись краще брехати.

— Що я твій перший — сказав він. Невже він має говорити це з такою серйозністю.

Якби я не боялася, що витягти його член з мене буде так само боляче, як і увійти всередину, я відштовхнула б його.
Я примружилася.

— Я думала, ми будемо трахатись? Ти ж казав що не зупиняєшся.

Незнайомець сперся на руки, притягуючи нас ближче. Я напружилася від болю, викликаного цим рухом.

— Спочатку я хочу, щоб ти відповіла на моє запитання. Чому? Ти могла б позбавити себе болю, якби сказала мені — спокійно сказав він.

Він виглядав так, ніби для нього це була найлегша справа в світі, бути глибоко всередині мене і базікати.
Коли стало ясно, що він чекатиме, доки я не дам йому те, що він хоче, я сказала.

— Тому що я не хотіла, щоб ти знав. А тепер припини балакати і трахни мене, чорт забирай.

Це ставало надто особистим, і я ненавиділа себе за те, наскільки вразливою я була, оголеною всередині та зовні. Як я мала перестати почуватися, якщо він продовжував запитувати мене про речі, про які я не хотіла думати?

Незнайомець не зводив з мене очей. Вони були темні й владні і, здавалося, дивилися крізь мене. Він повільно вийшов, перш ніж ковзнути назад, і я напружилася від болю. Моє тіло було жахливим зрадником. Принаймні цього разу мені вдалося стримати зітхання. Він рухався повільно і обережно, його м'язи напружувалися з кожним поштовхом.