Конкуренти Вівʼєн

64 2 0
                                    

Проїжджаючи через ворота нас зустрічає двохповерховий будинок в стилі модерн з неймовірно великою кількістю панорамних чорних вікон, що так гарно поєднується з елементами бетону, цегли і дерева. Цей дім наче був створений для цього місця. Навкруги один тихий ліс, ніяких сусідів поряд. Нікого, хто тебе потурбує. Мрія.
— Як же я втомилась сьогодні, ніг просто не відчуваю! — промовила я виходячи з лімузину.

— Вірю, сьогодні був важкий день, хочеш я зроблю тобі масаж ?

— Ні, я просто хочу доповзти до ліжка..

Сміючись він зненацька підхвачує мене на руки.
— Пірсе, що ти робиш ? негайно відпусти ! я можу самостійно дійти,  я кому кажу!

— Допомагаю тобі доповзти до ліжка. — хитро посміхається. —І перестань зі мною сперечатись, бо я тобі влаштую порку.

— Справжню порку? Чим саме збираєшся шмагати ? — відчуваю як мої щоки червоніють.

— Я не впевнений, що ти захочеш це перевірити.  — самовдоволено посміхнувся, продовжуючи йти до будинку.

— О.. ти правий. Не маю бажання.

— Можливо пізніше захочеш.. — він знову посміхнувся дивлячись в мої очі.

— Ніколи.  До речі, щодо сьогоднішнього поцілунку, я вважаю це було..занадто.. Ти не знаходиш ?

— Я не можу ладнати зі своїм тілом, коли мова йде про тебе. І взагалі то.. це ти поглибила наш поцілунок. — він хмикнув.

Ми вже опинились біля вхідних дверей.
— Що? Не було такого! І взагалі, відпусти мене вже. Ти не будеш заносити мене в будинок, як справжню наречену.

— Як скажете, міс Пірс. — промовив, ніжно опускаючи мене на землю.

— Тримайте дистанцію, містере Пірсе. — з цими словами я різко штовхнула двері.

Всередині будинок виявився ще кращим. Увійшовши в простору вітальню, де теплі цегляні стіни й масивні дерев'яні деталі створювали затишок. Широкий сірий диван з м'якими подушками і столик з грубим деревом надавали кімнаті природної простоти та спокою. А велика кількість торшерів і свічок створювали неймовірний затишок. Це місце, де хочеться залишитися надовго.

— О.. Непогано. Де моя спальня ?

— Нагорі, я проведу.  — я пішла слідом за ним по сходах на 2 поверх, — Ось. — він вказує на двері. — Моя кімната навпроти, якщо тобі щось знадобиться.

ОДИН МЕТР Where stories live. Discover now