Правда чи виклик Вівʼєн

59 1 8
                                    

Цей суботній ранок був сонячний, прокинувшись в його теплих і міцних обіймах я була сповнена щастя. Було так приємно відчувати його великі руки, що міцно огортають мене за талію. Від гарячого подиху на моїй шиї, моє тіло покривалось сиротами, а волоски ставали дибки.. Хотілося просто розчинитись в цьому, я ні з ким не відчувала себе такою захищеною..

Вставши з ліжка ми вирішили вперше разом поснідати. Поки я варила нам каву, Пірс захотів мене здивувати, перевертаючи в повітрі тоненькі млинці. Але він надто перестарався і млинець опинився на стелі. Це було дуже смішно, дійсно, давно я так не сміялась.

Нарешті сівши за стіл ми прийнялися їсти.
— Пірс, я не знала що ти так смачно готуєш! Вибач, але це, бляха неймовірно! Тобі треба було обрати іншу професію! А зачекай, ти ж мені казав, що давно не їв домашньої їжі, чи я щось плутаю ? — з набитим ротом промовила я.

Він посміхнувся.
— Це дійсно так. Я не готував, бо просто не мав часу. Вівʼєн, до тебе я мало бував тут. Постійно знаходився то в офісі, то у відрядженнях. Коли купив клуб, то почав і ночі проводити там, повністю змінюючи інтерʼєр, правила, персонал. Хотів зробити все по своєму.

— Так цікаво, я вже і забула що ти ще власник мого улюбленого клубу. Я тобі цього не казала, але ти дійсно гарно все переробив, памʼятаю я ще тоді сказала барменші, що у тебе є смак! — весело промовила я. — А стосовно готування, я дійсно була вражена, як ще багато я про тебе не знаю ?

— А давай зіграємо в одну гру? — з посмішкою запитав.

Мої брови насупились.
— В яку? — зробила ковток гарячої кави.

— В правду чи виклик. — його очі набули цікавого відтінку.

— Минулий раз моя гра зайшла занадто далеко.

— Крихітко, це було ще не занадто далеко. — хитро усміхнувся. — Давай зіграємо, я хочу дізнатись про тебе більше. А на питання, які ти не захочеш відповідати, будеш виконувати дію. — з хтивим поглядом пройшовся по моєму тілу, від чого вспихнув маленький вогник в моєму нутрі.

Проковтнувши слину, я промовила.
— Добре, я якраз маю до тебе питання.

— Давай тоді почнемо з легкого, ти перша !

Мої очі звузилися.
— Що ж.. якщо з легкого. Правда чи дія ?

— Правда, пропоную задавати виклики, коли не захочемо відповідати на запитання.

ОДИН МЕТР Where stories live. Discover now