Геніальний лікар

Частина 30. Перший ляпас

           Медицина цього існуючого світу дуже схожа на традиційну китайську медицину з попереднього світу Цзюнь У Се. Хоча вона нездатна займатися західною медициною, китайська – легкість для неї.

Спостерігаючи, як трави почергово обробляються, маленька чорна кішка похитує хвостом, нездатна позбутися відчуття дежавю.

Чи не цим займалася Цзюнь У Се минуле десятиліття? Ховаючись у кімнаті, працювала над незліченною кількістю трав?

У кабінеті Бай Юнь Сянь холодно дивилася, як сперечаються Мо Сюань Фей і Мо Цянь Юань, ведучи справжню війну.

Темніло, оскільки наближався захід сонця, імперське місто виблискувало в останніх залишках заходу сонця, огортаючи палац завісою п'янкої краси.

- Скільки часу я маю чекати? - Запитував Мо Сюань Фей, дивлячись на небо. Його терпіння поступово зникало.

Минуло більше півдня, а Цзюнь У Се все ще не повернулася. Він навіть підозрював, що задля її захисту Мо Цянь Юань наказав своїм людям сховати її.

Він підвівся, маючи намір перевірити.

- Тобі не терпиться, брате мій? - Мо Цянь Юань глузливо підняв брови, дивлячись на Мо Сюань Фея.

Мо Сюань Фей тепер покладався на Бай Юнь Сянь, і його дії були імпульсивними та виходили з-під контролю. Він майже повністю ігнорував статус наслідного принца.

- Це резиденція наслідного принца, де ти маєш абсолютну владу і можеш робити все, що завгодно. Я просто сподіваюся, що ти не викличеш тертя з кланом Цин Юнь через таку дрібницю. Я нагадаю тобі, що варто взяти до уваги те, що кланом Цин Юнь не можна нехтувати, - парирував Мо Сюань Фей.

- Ховаєшся за жіночою спідницею і все ще пишаєшся собою? - здалеку пролунав чийсь холодний голос. Хоча в цього голосу все ще здавалося дещо незрілим, кожне її слово було ясно сформульоване, вони просто обливали крижаною водою.

У дверях у теплих променях помаранчевого сонця стояла Цзюнь У Се, вона практично світилася. Вдягнена у чисто білий одяг, укутана золотим сонячним світлом, вона здавалася нереальною. Вона стояла, тримаючи в руках білу порцелянову пляшечку, а маленька чорна кішка лежала на її плечі. Цей контраст чорного та білого був такий вражаючий, що вся ця сцена нагадувала сон.