За гранью

Розділ 4 "Дикувате оленя"

Ви б бачили лиця цих лузерів, вони виглядали так неначе привида побачили. Я зразу зрозуміла що буду ізгоєм, адже вони зовсім не були раді моєму приїзду. Та знаєте, це мене ні трішки не лякало.
- Прошу прийняти її у ваш колектив.
Після цих слів Андреи Миколаївної їхні гримаси ще більше зсунулись.
- Представся будь ласка.
- Мене звуть Анабель Лінсон.
У класі прозвучав сміх, і крізь нього до мене озвався якийсь хлопець високого росту, накачаний, коричневе волосся та сині очі. Характер... судячи з його слів можна назвати безмозглим лошарою:
- Анабель? Це в честь лосихи з діснею? - знову пролунав сміх.
- Якщо я лосиха, тоді навіть не можу уявити хто ти! Нещасна пародія на людину.
- Слідкуй за словами! Дикарко!
Тільки но я збиралась висказатись, наш конфлікт перервала учителька:
- Ви сказились чи що? Це ваша нова учениця, а у перший ж день ви так себе поводите. Вона буде навчатися у вашому класі, тож вам доведеться подружитись один з одним. Незнаю яким чином це відбудеться але у майбутньому не бажаю вислуховувати таких конфліктів.
В кімнаті всплила тиша.
- Вам зрозуміло? - продовжила керівничка.
- ТАК!!! - скрикнули учні.
- Хочу це бачити. Еббі, сідай на любе вільне місце.
Я вже збиралася пройти поміж ряд за останню парту біля вікна, аж раптом почула шепіт того надоїдливого глиста:
- Постарайся вижити, лосихо.
- За себе би переживав. І вона була не лосем, а оленем, неук.
Як не дивно його сусідка по парті була та ж сама дівка з синім волоссям, вона ледь стримала сміх після моїх слів. Здавалось однокласник зараз встане і прощавай моє око, але ні, стримався.
Я сіла за останню парту, біля якогось хлопця, якщо я не помиляюсь, він тоді спав.
Коли продзвенів дзвінок то кругом мене зібралось стадо дівчат. Та вони жерли мене поглядом. Аж раптом до мене заговорила та сама синьоволоса:
- І звідки ти до нас приїхала?
- Я не повинна відповідати на твої запитання.
- Та як ти смієш! - вигукнула одна з царських миш.
- Ти класно заложила Теда. - продовжувала синя.
Але нестерпівши це, знову крикнула та шумна дівчина:
- Та ти чула як вона з тобою розмовляє!
Цими своїми криками вона розбудила мого сусіда по парті:
- І як вона з нею розмовляє? Ти взагалі хто така щоб вказувати комусь? Як хоче так і говорить. Усєкла?
* Ого, сміливий чувак. Так її! * - ледве не сказала я в голос.
Ой, її рожа нагадувала гнилу диню.
- Дійсно, Карен, закрийся. Ален правий! - відровіла Ронда. (синьоволоска )
Господи як вона строїла очі цьому хлопчині, мене ледь не стошнило. Здається я тоді аж скривилась.
- Закінчуйте цей безлад, валіть по місцях, і кінець з кінцем дайте поспати!
Коли всі розійшлись продзвенів дзвінок, і він знову ліг на парту не слухаючи учителя. Так ми відсиділи 6 уроків.
Нарешті кінець цьому дню, уроки закінчились і всі вилетіли з класу. Залишилась тільки я і Ален. Я легенько рухнула його:
- Ей. - прошепотіла.
- Закрийся, я сплю!
Так, цей виродок сказав лише це! Тоді мене взяли нерви.
- Закрийся? Та я подякувати хотіла, а ти ше до мене фиркаєш? Та ти такий самий як вони всі!
Він не відреагував ніяк, мене просто трясло, так і хотілось його ушатати. З цієї злості я швидко піднялась і копнула його стілець, та крісло ледь рухнулось. Мене жуть як заболіла нога, і я не планувала цього, воно само вирвалось
- Ауч!
Цей дурачок просто посміхнувся навіть не відкривши очі. Тьху на нього, я худко вхопила сумку та просто вилетіла з класу. Коли відкрила, ні я їх не відкрила, я їх ледь не вибила. Так от, коли я ледь не вибила двері, то чуть не зачепила Хері, який вже збирався натиснути на клямку. Мабуть він прийшов за мною. Але я не звернула увагу, я просто подивилась на нього і не промовивши ні слова, просто рванула прямо по коридору до виходу.
- Ей рижик!
- Хері, сплюнься!
Він мене наздоганяв:
- Еббі, ну зачекай!
Та я не зупинялась, я хотіла як можна швидше покинути це місце, воно жахливе. Тим часом брат все ще біг за мною.
- Ей, ну зачекай, ради всього святого, ну хочеш я за тебе посуду помию!
*Ооооо, це вже щось новеньке!* подумала я. Відповідно і спинилась, та лише з одною фразою:
- Хочу!
Тоді він вже стояв біля мене, і реготав. Як не дивно але брат знову підняв мені настрій, і я вже майже забула про цей "чудовий" день.
- Значить так, сестричко, по перше нам не в ту сторону. А по друге, нас вже тато чекає. Ходімо.
- Давай хто останній той купляє хот - дог. - сказала я, і рванула вже у правельному напрямку. Хері кинувся мене наздоганяти. Та це йому не допомогло, всеодно він прибіг другим.
Виходячи із школи до нього підійшли якісь дві дівчини, та подивились на мене своїми крокодилячими очима.
- Привіт, Хері. Як тобі потрібна буде допомога, то звертайся.
- Неодмінно, дякую. - і вони попрощались.
Мій брат повна моя протилежність. Він сама милість. Ввічливий, добрий, чуйний. Одним словом він дуже популярний серед дівчат.
- Хто це був?
- Незнаю...
- Ого, тільки перший день, а ти вже прижився.. в тебе стільки фанаток, аж завидно.
- А ти хіба ні?
- Ха - ха. Та мене у класі ненавидять.
- Ти чого, ти ж у мене прєлість. Думаю ти просто не зрозуміла їх, за що тебе ненавидіти.
- Ой, з чого це мій дурник розтаяв? Непереживай братику, ти всеодно купиш мені хот - дог.
- Ну Еббі! Так не чесно! Ти швидше побігла!
До нас підійшов тато:
- Ого, наша Еббі розвела брата? Сказавши це, батько мене обняв.
- Зовсім ні! - викрикнув Хері!
Я засміялась:
- Нічого особливого, наш дурник тільки що програв мені хот - дог.
- Ну Еббі, ну я ж бомж! Ну за які шиши я тебе годувати буду?
- А це вже в твоїх інтересах! - сказала я та сіла у машину.
- Ну тату! Скажіть щось їй!
- Удачі синку. - мовив батечко мяким голосом, і сів за кермо.
Ми приїхали додому, я приготувала обід. З братом я ще довго дразнилась, поки батько не загнав робити уроки. Згодом цей жахливий день закінчився. Я думала мені буде всеодно, але це трішки обідно. Не хочеться завтра повертатися у цю в'язницю. Одне радує що Хері буде поряд. З думками про новий шанс я знову заснула, та не зразу, спочатку мене мучили думки про того цілого Алена. Чому я захотіла йому подякувати? Мені ж було зовсім до сраки. Але я все ж таки намагалась виразити подяку. Ну за то ще раз переконалась, що не слід мені мати зв'язки з іншими людьми. Вони жахливі і крапка.
Сьогоднішній день закінчився, і до біса його. Завтра почнеться новий. І на що я надіялась?...

»»»»»»»»»»~˙°★°˙~««««««««««
●무료 나비●

Якщо вам подобається цей брєд який я пишу, то, будь ласка, дайте мені знати. Залишіть коментар або голос. Доречі на усіх фото це Еббі.
Дякую за увагу) Люблю вас)))♡