За гранью

Розділ 30 " Колись вночі "

Вулиці якими ми бігли, були майже не освітлені, тому мені судилося не раз вступити у калюжу, а як дуже не повезе то й у болото. Вже мовчу про той раз як я зачепилася за камінець. Леслі підбагла до мене і почала реготати, її так заносило, що через мить і вона перечепилася через мою ногу, і ми обоє опинилися на холодному асвальті.

- Доброї ночі, недавно до вас поивезли двох засранців, які побили вікна у магазині. Можу я з ними побачитися? - ввічливо запитала я, коли ми із подругою долетіли до відділку.

- Ох, слава тобі Господи, я вже думав мені з цими придурками прийдеться сидіти цілу ніч. Вони невиносимі, їх навіть по двох різних камерах посадили, досі перекрикуютьмя як дикарі, ніяк не замовкнуть. Здається за дівчину побилися. Ех, юність, - розказував нам поліцейський, який перебував на чергуванні.

- Звичайно, потім буде що згадати, от я у своїх чотирнадцять, вилила хлопцю на руку кипяток. Багато патякав, потім зібралася уся його компанія невдах і я добряче дістала, тітка довго не могла зрозуміти звідки у мене синяки, - продовжила свою розповідь блондинка.

- Міс Вінчер, радий вас знову бачити!

- Здоров Зак.

- Перепрошую, але, - з недорозумінням дивилася на Леслі і старуватого поліцейського.

- Ох, Еббі, це Зак. Зак, це Еббі, моя подруга, - познайомила нас подруга, хоча я все ще не могла зрозуміти що, до чого.

- Дуже приємно, - промовив чоловік.

- Взаємно, але я все ще не розумію, що вас зв'язує.

- Це довга історія, коли міс Вінчер була маленькою, шериф Донатан, часто приводив її у відділок після школи. Пам'ятаю так, ніби то було вчора, як ця маленька витівниця, дразнила затриманих і підозрюваних, їхні голови просто кипіли від неї. Хоча Леслі не раз допомагала нам розкривати справи, як би дивно це не звучало.

- Ох, це було так давно, з того часу вже 4 роки пройшло, - посміхалася блондинка у відповідь старому.

- Ти дразнила підозрюваних? Думаю до тепер у тобі майже нічого не змінилося, - знущалася я, в той час як Зак хохотав з моїх фактів.

- Хей, я стала більш стриманою! Це є замітно! - дивилася на мене подруга і вказувала пальцями на себе, - і вродливішою, розумнішою, можливо навіть фігура з'явилася.