Вже тиждень пройшов з нашого повернення. І думка про те, що сьогодні осінній бал, просто вибивала з колії. Адже я зовсім не готова! Перед дзеркалом все ще та сонна дівчинка з розтріпаним волоссям, червоними не виспаними очима, а в мішки під ними, можна було складати картоплю. Хоча за дві години я вже повинна була бути у Леслі, і допомогти їй із макіяжем. Випадок у поїздці, ми так і не обговорювали. Якщо вона не сказала мені правду, на це повинні були бути причини. Вона ніколи мені не бреше, а через якесь непорозуміння, я не збираюся ламати нашу дружбу.
Батько підкинув мене до будинку Вінчерів, а там мене зустріла подруга.
Розсміявшись я покрутилася, щоб продемонструвати свій вигляд.
- Подобається?
- Ти чарівна! - подруга міцно мене обійняла, та затягла у дім.
На сьогоднішнє свято, Леслі сильно не видівалася, але це чорне плаття з відкритими плечима, дуже їй пасувало. Дівчина ніколи не вважала Осінній бал, якоюсь знатною подією, і плятта одягала лише тому, що його одягала кожна дівчина.
- Моя б воля, я б прилізла у шортах і топі, - возмущалася блондинка, поки я наносила останні штрихи кісточкою біля очей.
- Не переживай, ти виглядаєш неперевершено!
- Дякую, та всеодно я туди ненадовго.
- От і все, - порадувала я
Підійшовши до величезного дзеркала, Вінчер мабуть не впізнала себе
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
- О мій Бог! - засміялась вона, - У мене немає слів!
Покружлявши перед дзеркалом, однокласниця подякувала за допомогу і зібравши речі в сумку, ми відправилися у машину.
Як і очікувалося, декорації були на вищому рівні. Даяне могла гордитися собою, таку роботу міг проробити не кожен. Музика, танці, форшет, обслуговування, все просто ідеальне.
