- Еббі, перестань, ти вже в четверте дивишся на годинник, - шепотіла мені на вухо подруга.
Леслі до мурашок подобалися уроки на природі, тому дівчину дратувало моє постійне цокання кнопкою телефона. Я вже не могла дотерпіти цих 10 хвилин, бо саме після них можна було розслабитися і прогулятися містом. Погода повністю підтримувала мої плани і цей день я мріяла провести одна. Розтворитися у метушні, спостерігати за людьми, які завжди кудись спішать. Намагаються щось міняти, щось творити, жити.
Звичайно я розуміла, що ми приїхали у поїздку для того, щоб провести час на природі, але чесно кажучи мені бракувало цієї шумної обстановки.
Ні, я зовсім не про ту шумну обстановку, що створила мені Норі після вечірки. Весь ліс напевне чув її пісклявий голос, дівчина ніяк не могла заспокоїтися і погрожувала усім, чим тільки могла. Я думала вона там мене роздере і плакало моє майбутнє, але все слава Богу обійшлося.
Вінчер та Картер, вже планували піти на річку, тому як тільки ми опинилися у нашому будиночку я одразу побігла за своїми шортами, а Леслі за купальником.
- Ей, спокійніше дівчата, - Даяне акуратно фарбувала свої нігті, і здається зовсім нікуди не спішила, - за вами ніхто не женеться.
- Я знаю, я просто хочу швидше залізти у воду, - нетерпляче усміхаючись, мовляла блондинка.
- А я побачити місто. Ми тільки недавно приїхали, але мені вже кортить повернутися додому.
- Ми всеодно скоро повернемося, ще 2 дні залишилося, може ти все ж таки з нами на річку? - поки дівчина пропонувала мені прогулятися із ними, у двері хтось постукав.
- Дякую, але ні.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Нажавши на клямку, моє лице скривилося а двері захотілося просто закрити, та як тільки я попробувала це зробити, хлопець підставив під них ногу.
