За гранью

Розділ 8 "Байрон"

Дойшовши додому я помітила одну дивну річ. Брама та двері дому були відчинені. Це мене не на жарт злякало. За мить я вже була на подвір'ї, та я не встигла дойти до будинку, як вже побачила батька. Він старанно викладав щось по доріжці. Коли я підійшла ближче, то замітила що це був корм для собак, але навіщо він йому?

- Тату! - злякався чоловік, - Що ти робиш?

- Еббі, у твоїй кімнаті собака, я стараюсь її звідти вигнати!

Чорт, собака! Я зовсім забула про неї.

- Тату, розумієш. Тут таке діло. Це моя собака, - з посмішкою як у дауна сказала я.

Чарлі Лінсон не зовсім зрозумів мене. Але згодом моя посмішка перетворилась на емоцію. Я показувала що мені жаль. У батька чуть очі не вилізли.

- Татку, пробач що я раніше тобі не сказала. Це перший і останній раз.

- Звичайно що останній! Щоб я цієї собаки не бачив у нашому домі! -Розлючено сказав батько та увірвався у дім.

Я просто стояла на місці і не знала що робити. За пару хвилин до мене вийшов брат.

- Ти як? - запитував Хері.

- Чудово. Що мені з нею робити?

- Ти ж казала що поговориш з батьком. Чого ж він сердиться?!

- Хері, пробач мені. Я забула. Мені зовсім вилетіло з голови. Ти правий, я дурепа! - мені стало зовсім паскудно. Не хотілось нічого.

Хоча він і дурник, але він не залишив мене. Тісно обнімаючи він говорив заспокійливі слова:

- Еббі, все буде добре! Не переживай, ми щось придумаємо.

Я також обняла брата, він був єдиним хто постійно був поряд у такі моменти. Ми стояли хвилини 2, а потім перейшли на більш цікаве заняття. Збирали залишки корму на доріжці та у хаті.

- А тато постарався! - замученим поглядом подивився на мене він.

- За те я тепер точно знаю на кого буду поступати!

- І на кого? - з подивом запитав брат, адже я ніколи не могла дати відповідь на це питання.

- У прибиральники піду! - з сарказмом мовила я та ми з братом захихикали.

- А що? Також варіант. Навчишся правильно махати віником. - мовив хлопець продовжуючи збирати прикоримку.

- Звичайно, а ще буду мати підвищення! От побачиш!

Юний Лінсон зареготав,- Від дерев'яного віника до пластмасового потім срібний і золотий.