Люба, відкрий будь ласка двері, - кричав із кабінету батько.
Спустившись по сходах на низ, я відчинила двері. Та краще я б цього не робила.
- Навіщо ти це зробила! - залетівши в дім, в один голос скрикнули дівчата.
- Так, я також рада вас бачити, ходімо на гору, - зовсім вяло сказала я.
Ввійшовши в вітальню, ми засікли Норі. Вона сиділа на дивані та переключала канали у пошуках свого улюбленого серіалу, але коли побачила нас, то поділилася своєю хитрою посмішкою
- Де у вас ванна? Я чую зараз мій хот-дог, опиниться на твоєму коврі.
- Леслі! - скрикнула брюнетка.
- Що? А що я сказала?
- Ходімо вже, - попросила я, після чого зустрілася поглядом із Норі. Здається вона була задоволена собою.
Закривши двері, я обернулася до дівчат, які все ж чекали на відповіді.
- Ну тепер ти нам розкриєш карти?
Генію? - розвівши руками промовила блондинка- А й справді. Ти хоч розумієш, що підставила Маколінса! - возмущалася Даяне, - Еббі, тебе і так не дуже любили у школі. Дівчата які бігають за ним, тебе просто розірвуть!
- Ви ж були друзями Бель. Навіщо ти це зробила?
ВИ ЧИТАЄТЕ
За гранью
Romans- А що ти хотіла б від мене почути? - "Доброго ранку!" - Просто "доброго ранку"? - Так. - Чому серед всіх слів які є...