Глава 2 "Познайомтеся з гг!"

45 2 0
                                    

Привіт, я Лукас. 

Мій вигляд заставляє кожну дівчину з нашої школи за мною бігати, а я не проти, головне щоб давали.
У мене спортивна статура, я не шкодую грошей для тренажерної зали, це того стоїть! Очі кольору аквамарину, які змушують дівчат мліти від мого погляду, дорогий, брендовий одяг, темні як смола волоси, короче кажучи - красень!
Я завжди знав собі ціну, ніколи її і не понижував. Люди тепер, зовсім не ті пішли, я, напевно, єдиний, хто цінує не красу, а внутрішній світ людини, ха, та я це нікому не казав, та й не цікаво нікому. Моя душа вже давно прогнила від п'янства і блядства.... Я нікому не показую себе, для всіх я завжди популярний хлопець, який "має все і всіх"!
Нікому не важливо що я думаю і що я відчуваю, зараз важливий лише статус та кількість грошей в кармані, що мене дуже розчаровує....
Сьогодні субота, нарешті вихідні! Нарешті я маю час для себе. Я живу окремо від батьків, вони зараз десь за кордоном, відпочивають. Ох, хотів би і я відпочити по справжньому, скоро канікули, тому потрібно ще трохи потерпіти.
Моє хобі - це фотографії. Це справжнє задоволення для мене, закарбовувати моменти на камеру, інколи в мене таке відчуття, що якщо я не зніму якийсь момент, то я його просто забуду, а фотографії, вони допомагають мені пам'ятати.
Пам'ятати ким я є, і ким мені прийдеться бути до кінця свого нікчемного життя, якщо я, звичайно, не помру завчасно, від машини, чи пулі.....
Я одягнув свою улюблену сіру майку та джинси з кедами, на дворі прохолодно, тому я взяв з собою кожану куртку та сумку з книгою, записником, телефоном і, звичайно, з фотоапаратом.
Погода стояла похмура, на вулицях було тихо, лише інколи з віддаля лунали звуки траси.
Повітря таке чисте та свіже, напевно випав дощ, поки я спав.
Я попрямував до парку, зараз зима, досі прохолодно та чомусь снігу немає, і мені це лише на руку! Як тільки випаде сніг, вийдуть люди та діти, почнеться шум, гам, крики, визги, а я таке не люблю. Я надаю перевагу тиші і цікавій книзі з чашкою чаю в руках.

Повірте, це не саме головне, просто маленький примітивний вступ і ознайомлення з героєм. 

Це мій шансWhere stories live. Discover now