Це мій шанс

Глава 3 "Холод"

За ніч суттєво знизилася температура, що мене трохи розчарувало, тепер потрібно вдягатися тепліше і менше гуляти, бо зовсім змерзну!

Тому в неділю я одягнув кофту з шарфом і ту ж саму куртку, коли я вийшов з дому стояла гробова тиша, навіть машин не було, що мене дивувало, я не звернув на це особливої уваги, можливо водії, подумавши, що скоро випаде сніг, пішли змінювати резину, Ха-ха безглузда думка!

Я пішов до парку, я весь час до нього йду, можливо тому що машин там не чути і можна спокійно подумати, звичайно, якщо немає більше нікого.

Я сидів, просто сидів і думав про зиму, я не любив зиму, тому що не любив вдягатись тепліше. Не знаю чому, я люблю майки і ненавиджу кофти, але та, що була зараз на мені була не погана, на ній був череп і написано Bullet For My Valentine

Ну да, я люблю такого типу музику, вона набагато краща, я так думаю, за даб-степ під який люди трясуть своїми тільцями на дискотеках, я ненавиджу її! Як можна ТАКЕ вважати за музику? Всюди мотив однаковий, кажу ж, люди зараз зовсім не ті! Куди поділась ця романтика? Концерт We Butter The Bread With Butter і то довше триває ніж ваша любов! Та зараз не про це, в кожного свій смак, не буду зараз говорити про це.

Архг! піду додому , так хочеться їсти, вже другий день нічого не їв, в холодильнику пусто а грошей мінімум, батьки мене утримують, та ці гулянки забирають у мене всі гроші, потрібно буде якось знайти роботу...

Я все ще ходжу в кедах, та вони не зігрівають(

-Твою мать! - це єдине, що я встиг сказати перед тим як грохнутись на спину, ну треба бути таким ідіотом, щоб піти по льоду в кедах!?

Голова почала боліти! Ну круто! Що ж я такий везучий ?

Лежу на льоду, думаю, матюкав себе подумки.

-Чого лежимо? - почув я десь біля своїх ніг

-Прост.

-Ну і як лежиться?

-На диво зручно...

-Тобі допомогти?

-Якщо ти брюнетка з третім розміром грудей, то так!- пожартував я

Довелося спертися на лікті, щоб побачити хто запропонував мені допомогу.

Знаєте, я майже вгадав, це був брюнет, хлопець, він був приблизно мого віку, здається трохи нижчий за мене, не можу сказати якої статури.

-Але в тебе ж немає грудей!- завопив я – І як ти думав мені допомагати?!- продовжував я

-Хоча б піднятися ....- з подивом дивився він на мене.

-Ой, я й сам можу!- говорив я повертаючись на живіт.

Я став на коліна і вже хотів підніматись та тут у мене роз'їхались руки

Я все ще стояв на колінах і обличчям на землі.

-Гарний вид - заржав він.

-Я зараз тобі посміюся, тільки-но встану - вже тихіше додав я.

-Давай- він взяв мою руку і потягнув на себе, ну казав же йому: сааам! Все ж не так просто як він думає! ....

Він не втримав рівноваги і теж впав на спину, а я на нього!

І от я лежу у нього на грудях, а він рже, сміється у весь голос і не соромиться , я, нарешті, розплющив, до того часу щільно стулені очі, і дивився на нього, від його почервонілого обличчя і мені стало весело.

Цікаво, а як це виглядало збоку ?

Я перекотився на спину біля нього все ще сміючись. Ми лежали і сміялися, коли я вже трохи заспокоївся, зрозумів що вже сутеніло.

З кожною хвилиною ставало все темніше, одна за одною з'являлися мерехтливі зорі, ще через деякий час впала зірка, я загадав бажання: «Нехай от так буде завжди!». Я хотів би так, просто лежати, неважливо де, просто веселитися з друзями, або коханою людиною. Хочу щоб біля мене завжди була людина, яка мене розуміла, якій я міг заварити каву вночі, яку я міг обіймати до болю в кістках, яку б я цілував до запаморочення, так сильно і пристрасно, дарити один одному подарунки на дні народження і на інші тупі свята, хочу ржати з нею до сліз, просто бути з нею.... Хочеться затишку, без жодних пафосних слів ...