Це мій шанс

Глава 10

 6:40, я стою на кухні і пританцьовуючи під Muse-Uprising готую собі щось перекусити, сусіди нервово дзвонять в двері, а я просто включаю гучність на максим, оглушуючи їхні невдоволені вигуки про те що я «невихований придурок». Коли їхні крики стихли, напевне їм надоїло, або ж їм просто сподобалась моя музика, я раніше запланованого став дзвонити своїм друзям:

-Жека, доброго, не розбудив?

-...мм

-От і добре, не бажаєш перекинутися зі мною чаркою? Як я пам'ятаю у нас почались канікули?

-...мм

-Ок, через 30 хвилин в парку

Через 20 хвилин я вже сидів і ждав свого сонного друга. Помаленьку чимчикуючи з прикритими очима Женя підійшов і плюхнувся біля мене.

-Знаєш, - важко вдихнувши сказав він.- ти мене дістав, колись я приб'ю тебе. До речі канікули ще не почались.

-Я теж тебе ціную, мій найкращий друже. Забий

-В таку погоду ти витягнув мене, ні світ не зоря, з мого теплого ліжечка..- все ще бубнів він.

-Все за мій рахунок .

-Та все ж знаєш ти як мене прибодрити,- швидко вставши з лавки сказав він,- давай, чого розсівся, до речі я ще навіть не снідав!

Коли я тільки-но хотів заходити до кафе, офіціантка, побачивши мене, як накинулась з криками :

-Пройдисвіт!

Ооой як я біг, як МИ бігли! Це була таж сама Кейт, чи як її там, я уявляю що це був за цирк, коли ми тоді з Яном пішли ... мдааа, тільки ось, що я не зрозумів, Женя біг набагато швидше за мене, і не через те, що побіг я, а через свої причини, мені невідомі.

Зупинившись і важко дихаючи я спитав у свого друга :

-Я чогось не знаю?

-Те ж саме я хотів спитати в тебе....ХАХАХХАХАХ

Мій друг або накурився і не поділився, або я просто не розумію, він настільки сміявся, що з його очей полилися сльози, які він старався витерти рукою, якою тримався за живіт. Навіть перехожі почали переглядатися, і злісно дивитися на нас:

-Стыд и срам!- покосилася на нас якась бабулька.

-Ти можеш заспокоїтись?

-Придурок..) все ж таки ти накурився.