Знову ти. А мені здавалось, що ти безповортно канув у небутті, загубився серед його хаосу, потрапив у пастку своїх власних думок. Проте ти зумів викарабкатися із самого дна тієї глибокої прірви, в котру мав необережність оступитись, в кінці-кінців зрозумів всю курйозність життя. Ти згадав про мене, в той час, коли я завжди пам'ятала звук твого голосу. Доля знову перетнула наші шляхи.
Чесно кажучи, я сумувала. Мені так не вистачало твого безумства і непокірності правилам. Вогненного запалу в темних очах. Довгих розмов в обіймах етанолу. Нарешті з'явилась можливість поділитися своїми поглядами на плин буття без страху бути скритикованою або осудженою. Я можу слухати твої монологи, здається, цілу вічність, незважаючи навіть на холод. Ти говориш розумні речі, над якими я потім роздумую безсонними ночами. Я рада, що ти повернувся.
Ми знову там, де все почалося.
YOU ARE READING
В обіймах етанолу
Short StoryТвої п'яні думки, твоє п'яне життя Я з собою візьму в забуття. Пронесу крізь весни і лíта І можливо колись ти згадаєш Як над нами кружляла орбіта.
