Я знову так хочу полетіти на Місяць, але ти все ніяк не даруєш мені квитка. Колись ми літали туди разом. Я пам'ятаю. Цікаво, чи це ще залишилось у твоїй пам'яті? А може ти все просто забув, як забувають про так і ненадпитий чай?
Ми літали незважаючи на погоду і на відстань. Ці наші польоти завжди тягнулися аж до самого світанку. І ми втомлені, але щасливі прощалися під першими проміннями сонця. Ми літали навіть тоді, коли мені потрібно було прокидатись вже о восьмій ранку. Час був для нас лише пилом, якого можна було позбутися лише одним подихом. Ніхто не звертав уваги на цифри, які висвічувались на екрані телефону. Ми просто літали, забувши про все на світі.
А знаєш, я і досі чекаю, коли ти одного разу прийдеш до мене з квиточком білого напівсолодкого.
YOU ARE READING
В обіймах етанолу
Storie breviТвої п'яні думки, твоє п'яне життя Я з собою візьму в забуття. Пронесу крізь весни і лíта І можливо колись ти згадаєш Як над нами кружляла орбіта.
