"Сусід Змій" - Чернетка.

Розділ 3

Дорогу до відділку вона не пам'ятала, Біатрис була занадто вражена. За що ж її забрали в відділок?... Гвардійці теж їхали в тишині, двоє в переді а дівчини з третім, щоб за нею було легше наглядати. Вони зайшли в якись кабінет, а дівчину посадили на стілець.

Біатрис сиділа тихо, а гвардієць з темно-сірим волоссям та карими очима сів за стіл. Він почав записувати щось та бурмотів щось під ніс. Нарешті він глянув на затриману дівчину та звузив очі. Потім він встав з-за столу та вийшов з кабінету. Рудоволоса не знала як себе вести, тому мовчки молилась Богам.

Через хвилин десять він повернувся та вручив їй книгу. Придивившись вона зрозуміла що це її книга, яку вона сьогодні взяла в бібліотеці.

-Мене звати Стівен Мілкфорд-сказав він та знов сів за стіл, уважно дивлячись на дівчину-Я детектив та я задам тобі декілька питань.

-А чому ви мене привезли?-все таки наважилась спитати Ашайн.

-По перше тут питання задаю я-не холодно але твердо сказав він та продовжив-По друге я сам вирішу казати тобі чи ні.

Біатрис лише мовчки кивнула та задумалась за що ж її сюди привезли?...Вона хотіла поринути в думки але почула питання.

-Тобі відомий цей знак?-сказав він та протягнув їй кусок паперу на якому був зображений чорний змій, який був зігнутий в кільце та мав відкритий рот.

-Ні-коротко відповідає зеленоока дивуючись питанню.

-Добре-спокійно кивнув Стівен-Що ти знаєш про Орден Ракхама?

-Орден кого?!-не розуміє Біатрис ще більше округлюючи очі.

-Зрозуміло, ти й про Іклозуба нічого не знаєш-фиркнув засмучений детектив та глянув на рудоволосу винуватим поглядом-Пробачте нас, просто в вашому селі наші солдати знайшли трупи людей, на тілах яких величезні зміячі укуси, то ж будьте обережні.

-Дякую-повільно каже дівчина та питає-А хто їх залишає?

-Ну...-трохи зніяковів Мілкфорд але пошепки відповів-Наги, про них в вашій книжці написано, ми затримали вам якраз через неї, тупо, знаю, але ми провіряємо всіх в селі.

-Ох, добре, до побачення-сказала вона та взявши книгу пішла додому.

Біатрис мовчки йшла всю дорогу. Вона тряслась всю дорогу, але все одно відмовилась від провожаючих коли їй пропонували. От дурна, але на диво дійшла без пригод. Її всі чекали та мати з слізьми обнімала доньку пів години.