В звичайне життя може прийти щось нове та цікаве, але в одно час лякаюче. Так і в життя дівчини Біатрис, простої сільської дівчини, життя привело нового сусіда. Хто ж цей новий друг чи ворог? І що він змінить в житті дівчини?
!!ця книга є першою спр...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Спираючись руками об кам'яну, сірувату стіну Річард старався дійти до першого поверху, щоб спуститись подихати свіжого повітря. Після останніх речей, які відбулись в його житті й які старанно підбивали, наслідник престолу відчував величезний стрес. Здавалось, що стіни стають все меншими й разом й з титулом тиснуть на нього. Стискають до бажання перестати існувати, але шатену ще було за що триматись. Точніше заради кого.
Емілія тільки годину тому нормально заснула, а Велнерії й Данаї дозволили навідати матір. Заради живих дітей його дорога Емілія змогла вдати, що все добре. Цим вона викликали повагу не лише в кронопринца, а у всього королівського двору. Тепер його підтримка, як нареченого й принца їй потрібна як ніколи до цього.
Та не тільки їй. Слухи вже так яскраво описують знищені драконами села, ніби натякають, що скоро ворог візьметься й за міста. Нехай його з середини зжирає страх й відай з втомою, проте, це не виправдовує його перед народом. Він пообіцяпообіцявг ев, щиро й твердо, ще будучи ледь старшим за свою першу доньку – залишатись вірним своєму народу й королівству. Тому його до цього й готували, заради цього він ще стоїть на ногах.
Вхопившись за тримач для смолоскипа, його Величність відчуває, що в нього крутиться голова. Морок з боків, з тіней, які утворило полум'я, все збільшується в його очах, ніби старається поникнути через них в голову. По шкірі пробігають мурашки від дивного відчуття десь всередині його суті. Нарешті його відпускає й престолонаслідник вже думає, що краще просто піти поспати.
Його волосся ворухнулось, через слабкий потік вітру. Тепер спантеличений Данир старається зрозуміти звідки в коридорі з зачиненими вікнами, з'явився вітер. Йому знову стає прохолодну, але тепер потік схожий на...плач?
Почулись слабкі кроки позаду Річарда й він негайно обертається. Шокований, збитий з колії й наляканий, він дивиться на хлопчика якому на вік не більше трьох чи чотирьох. Повністю чорні очі з темними доріжками сліз, подертий одяг, голова неприродньо схилена на бік, а на обличчі жодної емоції. Повільно, дивна істота починає підходити до кремезного юнака.
