В звичайне життя може прийти щось нове та цікаве, але в одно час лякаюче. Так і в життя дівчини Біатрис, простої сільської дівчини, життя привело нового сусіда. Хто ж цей новий друг чи ворог? І що він змінить в житті дівчини?
!!ця книга є першою спр...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Натовп з голодною цікавістю спостерігав, як солдати ведуть жінку. Вона кричала, старалась вирватись, але двоє кремезних чоловіків не давали їй й руху зробити. Її підвели до дерев'яного стовпа й прив'язали. Потім інші чоловіки почали кидати біля неї блоки соломи, сухі гілки. Чорноволоса продовжувала кричати, витрачаючи останні сили які залишились в її худому, побитому тілі. Ніхто не звертав на це уваги, продовжуючи слідкувати за діями королівської гвардії.
На невеличкій дерев'яній будівлі, схожій на трибуну, сидів наслідник престолу-Річард Данир. Біля нього стояв Людвіг Ватен, з кам'яним виразом обличчя й повільно перевів свій погляд на друга. Шатен перше поглянув на нього, а потім перевів погляд і на засуджену жінку.
В її очах читалась молитва, горіла ще мала надія, що її пробачать. Син Генріха старався не подавити вигляду, що його це зачепило, адже вирок вже був відомий. Смерть.
Кароокий знав, як має вчинити, але все більше йому це бачилось нечесним. Проте, ніхто з роду Данирів не міг не стратити того, кого підозрювали в тому, що він чи вона-маг. Народ Астарнії боявся таких речей, адже багато років тому через це були страшні війни, а Данири давали людям захист і надію. Порушиш цей закон-втратиш все.
В його крові таке владолюбство, що він просто не може ослухатись. Амбіції й співчуття, грають в його голові, обов'язок й власна думка...збивають його з дороги. Закривши очі Річард ще раз все обдумав. Раптом кронопринц їх відкрив й скупо кивнув Ватену. Той підняв свою руку, та в той самий момент один з чоловіків запалив факел. Жінка помітивши це почала кричати знову, тепер проклинаючи королівську сім'ю, проклинаючи закони.
Її крики, прокльони, вона сама зникла серед яскраво-оранжевих язиків полум'я. В небо піднялись іскри, дим. Все закінчилось, але передсмертний крик до сіх пір залишався в вухах юного наслідника. Саме страшне, що він звик, а ще більше його лякало те, що до цього звикнуть його діти, його внуки. Широкоплечий піднявся з свого місця й попрямував до коня. Сівши на бурого скакуна він поїхав в замок, за ним поїхали ще декілька вояків.
