Розділ 24

10 2 0
                                    


Річард прокинувся від стуку в двері. Декілька разів незадоволено кліпнувши очима, кронопринц скинув з себе ковдру. Деякий час він посидів на матраці ще стараючись зібрати розсіяні думки до купи. Нарешті він піднявся на ноги й почав перевдягатись. В нього не було бажання з кимось говорити, але просто-так, його б не потривожили.

Поглянувши в дзеркало він зустрівся поглядом з стомленим юнаком з синяками під очима. Жалість й відраза читались в цих темно-карих очах. Навіть не знати, яка емоція перевищує іншу. Тяжко видихнувши шатен відвернувся від свого відображення, але тягучі думки все ще залишались в його підбитій свідомості.

В покої постукали знову, а по тілу наслідника вже пробігло легке роздратування. Недавно він дізнався, що його власний батько вбив його матір, а його піддані не здатні почекати декілька хвилин. Таємниці, як п'явки, впились в династію Данирів і потихеньку висмоктують все благородство й могутність. Проблема в тому, що цими паразитами були самі члени королівської родини.

Молодий принц кинув коротке, але тверде: «Заходьте». Річард сів за свій робочий стіл й перевів погляд на гостю. Це була Емілія. Майбутня королева схвильовано дивилась на свого коханого темно-зеленим поглядом. Вдягнута дівчина була в зеленувату сукню.

Данир кивнув їй багатозначним поглядом й Ашайн-молодша сіла перед ним на інше крісло. Не зважаючи на дуже теплі стосунки між ними, зараз була напруга. Це найбільше давило на Емілію, яка скоро готувалась народити.

-Мені повідомили, що ти став менш зацікавленим в своїх обов'язках, став більш замкнутим, відстороненим,-насторожено сказала молода матір заглядаючи в беземоційні очі парубка.-Ти менше навідуєш нас з Велнерією й Данаєю. Я розумію ти наслідник, маєш купу справ, які навіть заради сім'ї не можливо відкласти. Проте, раніше ти вмів це добре поєднувати. Після розмови з його величністю...в тобі щось змінилось.

-Я просто вимучений,-відмахнувся він, але в очах Емілії пробігла недовіра.

-Ти завжди змучений від свого обов'язку принца,-спокійно сказала співрозмовниця.-Але по тобі видно, що ти змінився, Річард. Навіть зараз ти відходиш від відповіді. Ти не довіряєш мені?

-Ти-єдина, кому я довіряю,-щиро сказав Данир слабко посміххаючись.-Просто...Те, що сталось декілька днів тому...це важко пояснити. Навіть, якщо я розповім тобі-ти не згодишся. Проте, це може врятувати Астарнію від драконів. Я маю зрозуміти, як це краще донести. Розумієш?

"Сусід Змій" - Чернетка.Where stories live. Discover now