Улюблена стерва🍒

👑Його рятівниця👑

Коді і Фрой побачили мене, а Дін не встиг розвернутись як я хотіла ззаду вибити в нього з рук пістолет. І в мене майже вийшло якби Дін рукою яка тримала пістолет не вдарив мене з розмаху по обличчя. Може я й не вибила з його рук зброю але хоча би відволікла його, а хлопці за той час накинулись на нього з кулаками. А найгрізніше та агресивніше бив Коді. Так так, хлопчику, дай йому... Але я... Я відчула різку і пронтзливу біль у верхній губі, над бровою і зрозуміла, що тепер й мені розбили ніс. Не розумію як у фільмах люди продовжують битись, бо мене вже від одного удару підкосило. Я закрила двома руками ніс та рот. Моє обличчя дуже сильно боліло. Від цих жахливих відчуттів я почала плакати. Але ще гірше те, що я відчула як хтось зі спини стиснув мою шию. Це хоч і було несподівано та я вдарила його ліктем в живіт так сильно наскільки могла. І це зпрацювало. Він відпустив мене але натомість вдарив мене в ногу, я навіть не помітила як і коли. Та це було сильно і я впала на коліна.
Коді: - Фрой!
Чому він кричить? Я спробувала відкрити очі у мене полились з них сльози але я побачила як Фрой б'ється з тим хлопцем який тримав мене за шию. Це виявився друг Діна з яким вони зустріли мене в лікарні. Оскільки Фрой фізично був сильніший за нього то легко поклав його на землю. Доки Коді боровся з Діном. Вони переглянулись і Коді кивнув на мене. Фрой підбіг до мене і присів на одне коліно. Він відкинув моє волосся з очей. І спитав:
- ти як?
- не дуже... - всхлипуючи відповіла я.
- давай я допоможу - він хотів взяти мене на руки. Але я заперечила.
- я можу піднятись - я всеж таки стала на ноги, але коли спробувала зробити крок, то в мене підкосилась нога. Фрой підхопив мене і моєю рукою обійняв свою шию. Потім взяв мене на руки і вийшов з цього приміщення. Моє обличчя досі було в крові і нестерпно боліло.
- дякую тобі, що дістала гроші.
- ти ж вважаєш, що я їх на...
- я так і знав, що ти тоді стояла за стіною
- він швидко перебив мене.
- тому ти це сказав!? - крикнула я на нього.
- мала, пробач мене. Може ти й хороша, я ж тебе зовсім не знаю
Він продовжував мене нести до виходу.
- добре... а як ти тобі ж теж дісталося непогано.
- не хвилюйся, заживо.
- ага... а Коді! - крикнула я - а, що з Коді? Він залишився там з тими двома!
- я думаю, що він не сильно постраждає.
І він виявився правим, бо одразу за нами на виході я побачила його. Він підбіг до Фроя і забрав мене до себе на руки. Все таки в його руках мені стало комфортніше і затишніше.
Коді: - маленька моя, ти як?
Кайлі: - я сподіваюсь, що нічого серйозного, просто розбите обличчя. Доречі я напевно дууже гарна тепер...
Коді: - ти як і завжди виглядаєш на всі сто, але я переживаю чи тебе нічого не болить. Голова не крутиться?
Ми якраз підійшли до машини. Фрой відкрив двері і Коді поставив мене в середину і сів сам за руль, а Фрой біля нього.
Кайлі: - болить там де розбите, а так нічого... а ти? З тобою все добре?
Коді: - як би не ти, моя рятівниця, то не знаю, що зі мною би було
Кайлі: - ооой ^^
Фрой: - якщо на те пішло, то ти й моя рятівниця
Коді: - хм) - ухмильнувся Коді - ... а ти вилізла через вікно з машини..?
Кайлі: - хах, ну так...
Фрой розсміявся і повернувся до мене.
Фрой: - а як ти туди пролізла?
Кайлі: - а що? Подивись на мене! Я ж крихітна
Фрой: - хах, так? Ну добре, крихітка...
Я посміхнулась, а Коді подивився на Фроя.
Коді: - як швидко ти змінив свою думку про неї...
Фрой: - так а, що? Бо в мене таке відчуття, що ти і вчетверте здатен розбити мій ніс.
Коді: - саме так
Кайлі: - та досить вам... І так вистачає синяків...
Ми приїхали додому щоб помитись і заробити рани.
💫💫💫💫💫💫💫💫💫💫💫💫💫