Улюблена стерва🍒

👑Це все👑

Дейв вийшов з номера. На мить я відчула пустоту, але я ні про що не жаліла. Коді підійшов до мене та обійняв.
- О Боже мій! Що ти твориш зі мною? Ти заводиш моє серце своєю любов'ю. Я знав, що ти небайдужа. Ти не схожа на тих, які спочатку дарують любов, а потім йдуть.
- Я не можу піти, навіть якщо би я хотіла.  Тому що щось тягне мене до тебе. З того самого разу, коли ми закохалися, з того самого разу, коли ми стикнулися. Погладжування твоїх пальців, аромат твоїх губ ... В голові безлад, всі думки про твою посмішку. Ти можеш віддати мені всього себе, але мені завжди буде мало...
- мала, я тебе сильно люблю.
- Коді, я хочу додому
- і я теж.... може ми ще встигнем на якийсь рейс?
- не знаю, можливо...
***
Того ж вечора ми летіли в літаку рейсом Лос-Анджелес - Лондон. Лондон... Я недавно переїхала до цього міста, але вже так багато пережила тут. Відчувала разом з ним біль і щастя, відчай і радість, а головне, що я здобула тут своє кохання. Дейв також мене дечому навчив.... ніколи не здаватись. Але і вміти відступати, бо ти не зробиш себе і іншу людину щасливою там де на тебе зовсім не чекають...
- еей, мала! Про що задумалась? - Коді змахнув рукою перед моїми очима. Мене це привело до тями. Я взяла двома руками його руку і притисла до грудей та посміхнулась.
- ні про що.
Він подивився на мою шию і прищурився.
- це в тебе засос..? - він висунув руку і вказівним пальцем почесав щось в мене на горлі.
- де!? - я опустила голову і Коді щипнув мене за ніс.
- аай, Кооді!
- ахах ти завжди будеш вестись на це....
- якщо не зможеш вигадати щось нове то так... - хмикнула йому у відповідь.
- не хвилюйся вигадаю.
- ага...
- не агакай
- ага - він подивився на мене і помахав головою. Я засміялась з його виразу обличчя.
- смійся, смійся... це ж не в мене жуйка у волоссі - Коді став дивитися в вікно.
- де!!? Коді! Звідки?! - я схопилась з свого місця і хотіла бігти до туалету. Коді зловив мене за руку і засміявся.
- ахпзах яка ж ти наївна..
- ну щоо знову..? - пронила я до нього - ти знову пожартував?
- так - милим голосочком відповів Коді.
- я дуже рада - я різко витягнула свою руку, сіла назад в крісло і схрестила руки.
- ну, маленька, просто.... просто ти така мила і кумедна. - він обійняв мене за плечі і хотів поцілувати мене в щоку але я відхилила від нього голову. Коді здивовано подивився на мене, а тоді міцніше притис до себе і все таки поцілував. Я посміхнулась і поклала руку на його обличчя, тоді поцілувала його в губи.
-... знову не побрився?
- хах, так спеціально для тебе..
- дякую, дякую - я продовжила його цілувати....
***
- нарешті ми приїхали додому, я так втомилася...
- давай сумку, я понесу. Бери ключ та відкрий двері. - він протягнув мені ключі. Ми ввійшли в будинок. Коді поніс наші речі на другий поверх, а я пішла на кухню щоб поритись в холодильнику. Раптом я почула стук у двері... дивно в Кім скоріше всього є свої ключі. Я побігла відкривати двері. Там стояла Белла...
- привіт - невпевнено сказала вона. Я мовчки обійняла її...
- привіт, Белла, я так сумувала за тобою. Вибач мене, будь-ласка.
- ні, це ти мені вибач... Я трохи погарячкувала тоді...
- нічого... заходь. - в неї в руках було дві коробки піци.
- мені треба з тобою поговорити. - сказала Белла.
- про що..?
Саме тоді спустився Коді він привітався з Беллою, взяв коробку з піцою і сів за стіл.
- говоріть, говоріть про що ви там хотіли..
Ми сіли з нею за стіл.
Белла: - Дейв приїхав до вас?
Коді: - так...
Белла: - це я йому розповідала про вас...
Кайлі: - що? Навіщо..?
Белла: - ну він просто розпитував про вас... про тебе - вона дивилась на мене.
Коді: - чому ти взагалі говорила з ним...
Белла: - ну ми дружили....
Кайлі: - ти знаєш, що він признавався мені в коханні?
Белла: - а ти знаєш, що тиждень тому ми з ним спали і в коханні він признавався мені?
Кайлі: - хм! - невдоволена видала я. - все ж таки я не помилилась. - Я поглянуила на Коді і посміхнулась.
Коді: - ну так...
***
На вулиці стало блискати. І так сильно, що в будинку світло було не потрібно. Белла вирішила, що їй час йти. Я встала щоб її провести. І на вулиці почалася страшна гроза. Грім, блискавки, дощ, гілки дерев билися об вікна і почало блимати світло. Мені стало трохи моторошно
- ну то, що спиш сама - Коді підійшов до мене.
- ніі - я пронила до нього і впилась в його груди щоб він мене обійняв. - Коооді, лягай зі мною, мені страшно...
- ну добре, добре як хочеш - він поцілував мене в голову.
Ми піднялись наверх і лягли в ліжко. Було вже дуже пізно. Ми залізли під ковдру і я залізла на нього і поклала голову на його груди. Коді міцно обійняв мене і притис до себе...
💫💍💍💫💍💫💍💫💫💫💍💍💫
Стєрвочкі, це кінець... Але скоро чекайте на нову історію!!! 😢💕💕💕💕😍😲🚥💐🌺🍭🍸