Улюблена стерва🍒

👑Я зробила вибір👑

Я прокинулась ввечері. В номері не було нікого. Ну і добре... Я не готова говорити на серйозну тему в мене розвалюється голова... сподіваюся тут є якісь таблетки або хоча б пиво. Але моя самотність тривала недовго бо в номер ввійшли Коді та Дейв.
Дейв: - привіт, мала
Коді: - не називай її так!
Дейв: - хто мені заборонить?
Коді: - яяяк ти мені надоїв за сьогодні
Дейв: - а ти мені ні, адже я прийшов не до тебе... - Дейв подивився на мене і посміхнувся
Коді: - ну, ну...  - вони переглянулись недобрими поглядами.
Коді сів на ліжко та вхопив мою руку і потягнув на себе, щоб я сіла йому на коліна. Але мені було незручно перед Дейвом і я забрала свою руку. Тоді Дейв ухмильнувся і сів на крісло навпроти.
Дейв: - може ти хочеш до мене..? - він звернувся до мене
Кайлі: - ні, не хочу.
Коді: - а хочеш щоб я до тебе підійшов?
Дейв закотив очі. Мені здалось, що краще зараз сказати всім, що я відчуваю, тому що більше я не хочу чути і бачити як вони обоє ненавидять один одного.
Дейв: - заспокойся ти! Тільки й вмієш, що кулаками махати? Кому ти такий потрібен!?
Очі Коді наповнились злістю. Він зжав свої руки підірвався з ліжка і направлявся до Дейва, але я стала перед ним щоб він не бив його та він обійшов мене та підняв Дейва за футболку з крісла. Й з усьої сили вдарив по обличчі. Я знову схопила Коді за руку.
- припини! Будь-ласка...
- ну, що зрозумів? - кричав заду мене Дейв
- Кайлі, чому ти його хахищаєш!!! Мені сумно. Боляче. Але серцю не накажеш – воно безнадійно в тебе закохане. Я би жив в цьому літі, в тому самому моменті коли ми летіли на байку. Ці пальми і вітер...

- Кайлі, вислухай, мене востаннє. - перебив Дейв - Я зроблю як ти захочеш просто вислухай. Я думав, що розлюблю тебе назавжди. Думав… але я досі люблю. Можливо для тебе це слово нічого не значить і здається безглуздим, однак я тільки ним і живу. Живу тим, що відчуваю до тебе це блаженне почуття. Живу в надії на взаємність. Я дарю тобі всього себе...

Я знову заплакала... ну не можу я! Не можу!!!! В мене розривається серце.
Коді: - подивись, що ти зробив з нею!! Чому вона має плакати?
Дейв: - тільки не кажи, що з тобою вона ніколи не плакала
Коді: - так. Плакала... Але я кохаю її!
Дейв: - я теж!
Вони обоє подивитись на мене... Я зробила свій вибір.
- Дейв.... 
- що?
- ти маєш піти.... Я... кохаю Коді.
POV Дейв
В мене опустились руки. Я не знав, що далі робити адже вона як ковток свіжого повітря. А тепер мені... перекрили дихання. Я задихаюсь без неї. У горлі став ком я ніколи не плакав але зараз в мене всередині все рухнуло... Я не хочу їй це показувати тому просто піду...
- добре... я зрозумів тебе... дякую, тобі за проведені з тобою моменти... ти кращий спогад в моєму житті. Так як з тобою мені ще не було ні з ким. Ти турботлива, красива, розумна. Ти чудова.  Знай, що я залишаю тобі половину себе... Бо без тебе я вже не той. Я не стану колишнім і моє життя теж. Воно буде сірим та безрадісним. Хоча раніше ти теж мені не дзвонила і ігнорувала мене та я мав хоч крихти щастя від рідких зустрічей з тобою. І...маю тобі сказати, що тепер мені немає чого робити в Лондоні. Ми з тобою навряд  чи коли-небудь ще зустрінемось, тому... прощавай...
💫💫💫💫💫💫💫💫💫💫💫💫💫