Улюблена стерва🍒

👑Продовження👑

POV Коді
- ну і!! Куди вона тепер пішла!!!!
- як ти мене дістав!!!! Я не хочу з тобою говорити... - Дейв не вспів  договорити як вдарив мені по обличчі кулаком. Мене відштовхнуло назад і я сперся до стіни. Я відчув як по шкірі стікає кров. Мене переповнило почуття ненависті і злості. Я взяв його за куртку і настільки сильно кинув його до стіни наскільки міг. Він вдарився і взявся рукою за голову. Присівши він засопів від болю.
- вона буде моєю! Ти її і бачив декілька разів... ти не можеш кохати її так як я!
- якщо ти її так добре знаєш, то розумієш, що її не можливо забути і я все одно доб'юся її серця!
Дейв піднявся і вдарив мене в живіт. В ту ж секунду мене охопила біль, а той йолоп почав бити мене в голову. Я відбивався кулаками і не раз влучив по його огидному, наглому обличчі. Вмить ми почули дзвінок, я перестав махати кулаками але не Дейв.
- та заспокойся!!! Може щось з Кайлі.
Дейв трохи схаменувся.
- а, що це ти тільки тепер згадав про неї - огризнувся він
- хочеш сказати ти про неї згадував коли сповзав по стіні? - сказав я з ухмилкою
- звісно ні! Просто в мене таке хоббі, летіти через пів світу щоб побитися з дурнем.
- а це до чого, придурку? - сказав я беручи в трубку
- до того, що якби не вона нащо ти мені потрібен?
- замовкни!!!! - я крикнув на нього щоб почути, що говорять по телефоні.
- доброго дня, не могли б ви забрати свою подругу з бару? Вона трохи не в собі. Дякую
- що там?! - поцікавився Дейв. Я одразу схопився і побіг до бару.
POV Кайлі
Я сиділа на дивані тримала за руку офіціанта та бурчала щось йому про нещасливе кохання в п'яному угарі. І раптом почула як хтось викрикнув моє ім'я. Повернувши голову я побачила окровавлених Коді та Дейва. Забувши про офіціанта я нарешті відпустила його і пошкандибала до хлопців.
- Кайлі, коли ти встигла так накидатись? - спитав Дейв.
- а коли ви вспіли випасти з вікна і так розбити обличчя? - я саркастично промовила ледве складаючи слова. Вони не довго думаючи відвели мене до номеру щоб менше людей бачили нас в такому стані. Ми зайшли у ліфт. Там наступила мертва тишина. Поняття не мала, що вони думали в той момент... вони досі мене кохають..? А, що ж мені далі робити? Це ж я тільки сьогодні відмазалась, а далі? Потрібно робити вибір... Хлопці взяли мене попід руки і потягнули з ліфта. Я повільно перебираючи ногами прямували з ними. Але за декілька кроків Коді підняв мене на руки і став нести самий.... Ми продовжували мовчати аж до нашого номера доки Коді вказав Дейву відкрити двері. Коді заніс мене до спальні і поставив на ліжко. Дейв обережно зняв з мене кеди і накрив покривалом. В мене таке відчуття, що вони просто змагаються між собою, а не піклуються за мене. Хоча...  А потім Коді пішов у душ і сказав Дейву щоб приглядав за мною. Той лише фиркнув йому... А на мене раптом щось таке нахлинуло, що мені стало якось шкода Дейва ...
- Дейв, мені тебе так шкода...
- чому, маленька? - з насмішкою спитав він
- просто ти приїхав сюди для мене в цей готель... а я це навіть не оцінила... як ти можеш мене кохати?
- можу, а ще я....
- не перебивай мене. Я ще й... О Боже! Та ти бачив себе в дзеркало - я прозріла - Дейв, мій милий, який же ти побитий... Я зараз заплачу я не можу дивитись коли в такого милого хлопця обличчя все в крові.
Я почала руками гладити його обличчя і пробувати втирати засохчу кров
- я можу це змити
- ні! Ні... це так сексуально...
Я прикусила губу і Дейв посміхнувся. Я його смутила
- ти...
- а пам'ятаєш - я знову його перебила і він лише тяжко видихнув та продовжив слухати мене. Короче я йому втирала схожу дічь ще довго, що він вже не міг терпіти мене не те, що жити без мене. А тоді Коді вийшов з ванни.
- ну нарешті в мене вже вуха болять! Сідай ти біля неї
Дейв легенько побив Коді по плечу і пішов в душ.
- ти чому не спиш, мала?
- я тебе чекала?
- справді? - Коді підійшов до мене і ляг поряд тоді поцілував в голову. Поправив покривало та притиснув до себе... Я так і заснула біля нього...