Загублена принцеса

"1 частина"

—Ти нікчема,- кричала білява дівчинка років сімнадцяти, лупцюючи ногою іншу дівчину, яка забилась в кут кімнати, і прикриваючись руками від ударів плакала.
— Ти навіть постояти за себе не можеш, брудна, перелякана, криса,- продовжувала кричати та,  і схопивши дівчину за волосся сильно смикнула.
— Ната, залиш її в спокої, хай вмиється, зараз прийде Нюхач і нам влетить,- підійшов до білявки худорлявий, рудий хлопець.
Нюхачем вихованці дитячого будинку називали виховательку, через те, що вона мала постійну нежить і завжди всюди пхала свого носа.
— Твоя правда, - погодилась дівчина. — Йди вмийся, і на наступний раз навіть не смій відкривати свого рота, бачте, справедливості вона захотіла,- засміялась Ната.
Ната пішла, а дівчина повільно піднявшись з підлоги пошкандибала в ванну кімнату. По її губі стікала кров, а очі боліли від сліз.
Вам напевно цікаво чому вона себе не захистила?  А що вона одна вкоїть проти цілого дитбудинку? Ця стерва Ната незлюбила її з першого погляду, і налаштувала всіх проти неї. Тому вона повинна все це терпіти, щоб вижити. Але це не довго сьогодні вона втече, втече назавжди, і житиме в лісі, між тваринами та в гармонії з природою.
Аманда повільно підійшла до дзеркала в ванній кімнаті, та вмившись поглянула на себе.
Опухша губа, та вже майже зійшовший синець під лівим оком робили її просто уродкою. Колись вона була першою красунею школи. Каштанове волосся до поса, яскраві темно голубі очі, гарна фігура та ледь засмагле обличчя. За нею бігали всі хлопці, а дівчата мріяли бути схожою на неї. А рік назад вона втратила батьків, і потрапила сюди.  Тепер вона вже не була красунею. Її волосся  нерівномірно обрізали по  плечі вихованці будинку, і воно стирчало в різні боки, а обличчя стало худим від недоїдання. Ці ізверги відбирали в неї навіть їжу.
Прийнявши душ дівчина швидко забралась в ліжко, і притворилась що спить. Через пів години в кімнату зайшла Нюхач . Дівчині не подобалось як її називали інші, вона була доброю навідміну від них, і дівчинка часто вночі плакалась  в неї на плечі, а іноді Нюхач ( Тамара Вікторівна) , її підгодовувала.
Ось і зараз вона вирішила допомогти дівчині втекти.
— Йдемо, - ледь прошепотіла Тамара Вікторівна .
Дівчинка повільно вилізла з ліжка щоб нікого не розбудити,  і опустисшись на коліна дістала з під ліжка сумку з речами.
Через десять хвилин вона була вже одягнена в дві пари колготок, спідницю, в'язану кофту, та пальто Тамари Вікторівної, так як свого в неї не було.
— Ось тримай, це на перший час,-  жінка протягнула Аманді пакунок їжі, та якісь гроші.
— Дякую вам, - дівчина розплилась в посмішці, і на прощання обійняла вже колишню виховательку.

І ось вона вже йде вдихаючи свіже повітря, їй було не важливо куди йти , головне,  щоб подалі звідси, назустріч новим пригодам, та кращому життю...