Загублена принцеса

"3 частина"

Прокинулась коли сонце сяяло високо над горизонтом, а навколо співали птахи, і  пахло лісовими ягодами.
Відв'язавши себе від дерева дівчина полізла вверх. Вона хотіла побачити, що є навколо, і вирішити в який бік їй потрібно йти.

Вилізла, побачила, зраділа, і пулею злетівши з дерева побігла направо.
Через дві хвилини перед очима дівчини постало лісове озеро, з прозорою, та на диво, теплою водою. Зараз був початок травня, і холодно було переважно вночі, але тепле озеро в цю пору виглядало занадто незвичайно. Дівчина нахилилась  і розглянула своє обличчя в відображенні води. Підбите око, ще більш опухша губа, та куструбате коротке волосся, це те що вона побачила.
Дівчина знову запхала руки в прозору воду і повагавшись набрала рукою води і випила. Смак був приємним, але дівчину почало хвилювати поколювання у всьому тілі, яке згодом пройшло, і дівчина помітила, що разом з поколюванням зник і біль в спині та ногах.
Озирнувшись по сторонам, дівчина подумала і прийняла рішення, що просто повинна скупатись.
Тому швидко скинувши одяг, і залишивщись лише в своїх єдиних кружевних трусиках вона з визгом вбитого кабана запригнула в воду. Озеро було не глибоким, тому вона з легкістю діставала до дна стоючи в воді по плечі.  Тепла вода приємно щіпала шкіру, і хотілось залишитись тут назавжди, але зробити це дівчина просто не могла, вона хотіла їсти. Тому трішки поплававши,  вона з грацією переломаної лані,  вийшла з води.
Раптом до її тіла позаду прилипло щось мокре та холодне.
- Ой,- вскрикнула дівчина і підсприбнула на сімці від страху.
Але коли вона повернулась, то злякалась ще більше, адже це її волосся огортало все її тіло, воно було настільки довгим, що з легкістю діставало до землі.
- Обоже,- крикнула дівчина і схопилась рукою за серце яке здавалось відбивало чечітку.
Змінилась не лише довжина волосся, а й його колір, тепер воно було не каштановим, а русявим.
Згадавши, що вона досі стоїть лише в одній нижній білизні, дівчина поспішила одягнутись. Одягнулась, і повільно підійшла до води, щоб поглянути на своє обличчя, раптом воно теж змінилось?
Але нічого незвичайного не побачила, це була та сама Аманда яку вона знала все своє життя. Єдине що зробила ця вода з її обличчям, це прибрала всі синці, та зробила шкіру гладенькою та блискучою. І не тільки на обличчі, а й по всьому тілу. А ще вона відчувала наймовірну легкість, наче за мить вилікувалась від всіх болячок.
Негаячи ні хвилини дівчина  пішла подалі від цього дивного озера, і забравши свої речі, які залишила під деревом, пішла на південь звіряючись по карманному компасі . Цей компас це єдине, що залишилось від її батька. Дівчина згадала як зовсім недавно ледь не втратила цю дорогу їй річ. 
Вона мила підлогу в кімнаті, яку ділила ще з чотирьма дівчатами, коли він випав з кишені і його підібрала Ната. Та злорадно посміхнулась, і перш ніж віддати його вирішила остаточно принизити Аманду. Їй прийшлось піти і поцілувати заучку Чеда, щоб повернути його, але дівчина була готова на все , тільки щоб не втратити єдине, що залишилось від її колишного, щасливого, життя.
Дівчина йшла і згадувала ті щасливі роки. Її батьки дуже любили дівчинку, часом навіть занадто балували. Вона мала все, про що мріяли дівчата її віку, дорогий одяг, люблячих батьків, гарних друзів, та світле майбутнє, яке стало просто кошмарним після смерті її батьків. Померли вони раптово, в звичайній автокатастрофі.
Мама Аманди, місіс Лакт, разом з чоловіком їхала з корпоративу, коли на них налетіла вантажівка,  водій якої не справився з керуванням, через мокрий після дощу асфальт.
Батько помер на місті, а мати Аманди в лікарні,  через три дні після аварії.
Дівчинка як тепер пам'ятає, як сиділа на ліжку поряд з мамою. Та була блідою та понівечиною. Все її тіло було схоже на одну велику рану, яка поглина тіло цієї ще досить молодої жінки. Дівчина перевела погляд на прилад до якого була підключена її мама з допомогою великої кількості голок та трубок. Прилад видавав жахливий звук сповіщаючи, що її мама ще бореться з життям.
На третій день вона прийшла в себе, і Аманда нестримала сліз щастя, але тривало це не довго. Їй було важко говорити, але вона сказала лише декілька слів і заснула,  щоб більше ніколи не прокинутись.
Дівчинка досі пам'ятала цю розмову: