Загублена принцеса

"15 частина"

-Леді, час прокидатись, король Агрід хоче бачити вас за вечерею,- мовила юна худа, дівчина намагаючись розбудити Аманду.
-Привіт,- лише й вимовила дівчина намагаючись розплющити очі.
Спалось їй добре, було м'яко, затишно, та тепло.
Юна дівчина назвалась Ребекою і сказала, що вона по наказу короля буде помічницею Аманди. Аманда була непроти, тим паче дівчина була її років, і недивлячись на незвичайну худобу, мала досить приємну зовнішність та спокійний, лагідний голос. Але Аманда хотіла мати не тільки покоївку, а й подругу, за ці роки в дитячому будинку вона зовсім забула, що таке дружба і бажала її всім сердцем.
-Леді, ви чудово виглядаєте,- з захопленням сказала Ребека стоявши позаду Аманди і роздивляючись її в відображенні дзеркала.
Виглядала вона і справді чарівно, але якось занадто розкішно як для звичайної вечері. Шовкова сукня ніжно-блакитного кольору з невеличким декольте, та короткими рукавами. В неї була досить пишна спідниця, що водоспадом спадала на підлогу. Тішило принайні те, що на сукні небуло ніяких стразів та паєток. Волосся Аманда не відрізала, адже Ребека настояла, що довге волосся це признак чистокровності. Тому воно було заплетене в товсту косу, і висіло вздовж спини дівчини, майже досягаючи підлоги.
-Ребека, ну я ж просила, називай мене Амандою, я не Леді, я звичайна дівчина. Навіть недивлячись на те, що мій батько король, я не вважаю себе принцесою,- втомлено вимовила Аманда.
Вже вкотре Аманда просила це несносне дівча називати її по імені, а та лише червоніла, і знову називала її - Леді.
-А король Агрід, справді ваш батько?- захоплено запитала дівчина, а потім почервоніла і опустивши голову продовжила,- Вибачте, я не повинна пхати свого носа в ваші справи.
Що ж це за королівство таке, невже  всюди так ставляться до прислуг, що вони бояться й слово сказати, на мій погляд так бути не повинно.
-Ребека, - Аманда взала дівчину за руки. - Давай домовимося, ти не моя покоївка, ти моя по-дру-га,- на цих словах вона зробила акцент, проговоривши їх по складах.- Ти можеш питати в мене що хочеш, і ми даватимо один одному поради та підтримуватимемо один одного, ну звісно якщо тільки ти не проти?- запропонувала Аманда, з надією дивлячись на покоївку.

-Я..я...звісно я хочу бути вашою подругою, я навіть ніколи мріяти про таке не сміла, щоб сама принцеса вважала покоївку подругою, це щось дивовижне, - блакині очі дівчини просіяли від радості, та здивування.
-Ну й домовились, проведеш мене?- запитала Аманда, посміхнувшись дівчині.
-Куди ж я дінусь,- увійшла в роль подруги Ребека.

Дівчина повільно увійшла в обідній зал. Там було досить гарно і Аманда досі дивувалась, як в замку з такими страшними, та недоглянутими коридорами, можуть бути такі гарні кімнати.
-Сідай, Амандо,  розпочнемо вечерю?- посміхнувля король.
У відповідь дівчина лише похитнула головою і сіла за своє місце в главі столу навпроти короля.
-Доню, мені дуже цікаво як ти сюди потрапила, тобі допомогли батьки?- король зацікавлено блимнув очима.
Аманда засмучено опустила голову.
-Ні, батьки померли, від дванадцяти років я росла в дитячому будинку, потім втекла звідти. Я думала жити в лісі, але коли на наступний ранок прокинулась, то зрозуміла, що ліс якось змінився,- тихо мовила вона, намагаючись не думати про батьків.
-Отже, Анна та Віктор померли? Як це сталось?- розгублено запитав король.
-Аварія, на них налетіла вантажівка,- відповіла Аманда ледь стримуючи сльози які вже були готові бризнути з її очей.
Хвилин п'ять вони мовчали, звісно в кожного були питання, але ніхто не хотів порушувати тишу.
-Отже, ви мій батько. Значить Віктор не був моїм справжнім батьком,- не запитувала, а скоріше стверджувала дівчина, порушивши тишу.
-Не тільки Віктор, Анна теж не твоя справжня матір, звісно вони тебе виростили, і в певній мірі напевно вважали тебе своєю донькою, але в тобі не тече їх кров,- спокійно вимовив король, так наче розповідав рецепт салату.
-Ооо..- безглуздо закліпала очима Аманда. - А хто тоді моя мама? Вона померла?
Апетит в Аманди різко зник, і вона відсунула від себе недоїдену запечену рибу.
-Жива, покищо,- сумно мовив король, і піднявшись з місця, продовжив,- Йди за мною я познайомлю тебе з твоєю справжньою мамою,-з цими словами король пішов в бік виходу і Аманді незалишалось нічого крім того, щоб піти слідом.

*******
Мої улюблені читачі ось і обіцяна частина😊
Продовження буде коли набереться 10⭐
А ще хотіла з вами поговорити😘
Я часто пишу вірші, і ось подумала може публікувати їх тут? Я мало кому їх читала, але декілька разів викладала деякі на різні сайти анонімно, і всім вони дуже подобались. Тому хочу запитати в вас , чи будете ви їх читати? Відповідайте в коментарі, якщо принайні 5 людей захочуть їх почитати, то я їх опублікую😍
Дякую вам мої любі, за те, що ви в мене є😘😍😘