Аманда йшла довгими коридорами замку, і думала про те як докорінно змінилось її життя всього за декілька днів. В цьому світі вона вперше відчула симпатію до хлопця, можливо вона б його навіть покохала, але ці кровожадні монсти вбили його, і вона ніколи їм цього не пробачить. Кожен раз дивлячись на цих вовків, дівчина бачить окровавлене біле хутро її друга, і ледь стримує сльози. Так, напевно безглуздо плакати за тим, кого майже незнала, але їй здавалось, що ця людина подарована їй долею, але саме доля вирішила інакше.
- Нічого, я сильна, я все витримаю, а ці вбивці неодмінно будуть наказані, в свій час, а я вмію чекати,- думала дівчина піднімаючись широкими, мраморними, сходами.
Дівчина перевела могляд на замок, щоб перестати думати про поганне.
Він був старовинний, холодний, і здавалось, що він спить, чекаючи свого часу.
Сірі кам'яні стіни, чорна стеля з огидною пліснявою, та потертий червоний килим на підлозі. Хто б не був власником замку, але він зовсім його не цінував, та не доглядав. Аманді стало шкода цю кам'яну споруду, так наче вона була живою, і могла щось відчувати, але це був лише замок, купка каміння, яке немало ні почіттів, ні жалю.
По дорозі вона зустріла лише декілька прислуг, які здавалось зливались з стінами замку своїми захудалими лицями, одягнені вони були в потертий, але чистий одяг, а обличчя виражало таку печаль, що й словами не вимовити.
Дівчина в супроводі вовків дійшла до великих, вирізблених дверей, перед якими стояло два стража з мечами в ножнах, та кам'яними обличчями.
- Ми до короля Агріда, повідомте, що прибула його спадкоємиця,- спокійно, але впевнено, мовив чоловік.
На лицях стажів вирізбилось велике здивування, і вони з цікавість перевели погляд на дівчину. А що вона? Вона була здивована не менше них, і незнала як реагувати на таку заяву, звісно вона догадувалась, що почує щось схоже, але ця заява чомусь була дуже неочікуваною.
Чоловіки переглянулись, і один з них хутко зник за дверима.
*** Король Агрід- Саван де Маркес***
Я унило сидів за своїм троном, і чекав на закінчення часу відвідувань. Все ж я вже зовсім не молодий, і проміняв третє тисячоліття, а довге сидіння, на холодному, твердому, троні давалось в знаки. Незабаром зміню місце королеви, яка вже місяць не вставала з ліжка, і чахла майже на очах.
Перевів погляд на прислугу, яка терла тряпкою вікно, по правий бік тронної зали, і наказав принести теплої води, щоб промочити пересохле горло.
На душі було неспокійно, здавалось, що щось важливе має статись вже ось-ось, але час йшов і нічого не відбувалось. Напевно варто звернутись до придворного мага, і випити зіспокійливу мікстуру.
Роздуми короля переврала прислуга, яка принесла на підносі графин води, та склянку. Випивши води, король помітно розслабився, невідоме хвилювання трішки відступило, розпалюючи в серці давно забутий спокій.
Двері тронної зали відчинились, і увійшов один зі стражів. Низько поклонився, і писклявим голосом повідомив те, від чого серце короля зробило подвійне сальто, і ледь не виприглуло з грудей.
- Владика західного королівста, Король Агрід- Саван де Маркес, маю честь повідомити, що до замку прибула ваша спадкоємиця в супроводі двох біглих вовків, і просить пиділити їй час,- мовив той не піднімаючи погляду від підлоги.
З рук прислуги , випав піднос, і графин полетівши на підлогу, розбився на сотні маленьких шматочків, від цього звуку з очей короля неначе спала пелена, і маленька надія поселилась в серці старого.
********
ЛЮБІ ЧИТАЧІ, ПРОДОВЖЕННЯ ВЖЕ ГОТОВЕ, АЛЕ БУДЕ ОПУБЛІКОВАНЕ КОЛИ ПІД ЦІЄЮ ЧАСТИНО БУДЕ ХОЧАБ 5 ЗІРОЧОК, ТАК ЯК НА ПОПЕРЕДНІЙ ЧАСТИНІ, БУЛО ЛИШЕ 3 ЗІРОЧКИ, А ПРОДОВЖЕННЯ ЧЕКАЛИ БАГАТО ХТО З ВАС. ТОМУ Я ВИМУШЕНА ПІТИ НА КРАЙНІ ЗАХОДИ, ВИБАЧАЙТЕ ЯКЩО КОМУСЬ ЦЕ ПРИНОСИТЬ ТРУДНОЩІ, АЛЕ ІНАКШЕ Я НЕ МОЖУ :)😐
ВИ ЧИТАЄТЕ
Загублена принцеса
Lobisomem-Ти нікчема,- кричала білява дівчинка років сімнадцяти, лупцюючи ногою іншу дівчину, яка забилась в кут кімнати, і прикриваючись руками від ударів плакала. - Ти навіть постояти за себе не можеш, брудна, перелякана, криса,- продовжувала кричати та...
