- Нехай увійде,- мовив чоловік осипшим, але властним голосом.
Затамувавши подих, король чекав на ту, кого вже навіть не надіявся побачити. Якщо це не вона то старе, змучене, королівське серце, просто не витримає такого удару. Він чекав на неї стільки років, і навіть надіятись неміг, що колись вона зможе сюди повернутись.
*********
Аманда стояла по ту сторону дверей, і чекала коли страж вийде і повідомить відповідь короля. З одного боку дівчина хотіла бути казковою принцесою і залишитись тут, а з іншого хотіла повернутись додому і забути це все як страшний сон. Хоча...куди їй повертатись? Адже ніякого дому в неї немає, після смерті батьків, її будинок був незаконно проданий деректором дитячого будинку, і їй просто немає куди повертатись. Дівчина досі не розуміла як ця злобна жінка могла продати її будинок, якщо Аманда до вісімнадцяти років, навіть неможе бути його власником по документах, але ця стара карга може все. Роздуми дівчини перервав звук битого посуду, а ще через мить вийшов страж, і повідомив, що король чекає на неї. Стража широко розчинила двері, і дівчина подумки порахувавши від десяти до нуля , зібралась, і повільно увійшла в тронну залу.
Перед її очима постала картина:
Розкішний тронний зал, невимовно великих розмірів, з чотирьма вітражними вікнами, всі стіни якого були оздоблені кольоровою мозаїкою. Попереду неї стояло три королівські трони, зроблені з чистого золота, а позаду тронів на стіні було викладене мозаїкою зоображення чоловіка років тридцяти, жінки, приблизьно того самого віку, і юного хлопця, який був майже копією свого батька.Вони всі посміхались, і здавались такими щасливими, що навколо них неначе сяяло чарівне світло любові.
- Напевно це королівська родина,- подумала Аманда не в змозі відірвати погляду від цього дивовижного творіння.
Далі дівчина перевела погляд на один з трьох тронів, на якому сидів сивий, старий чоловік. Його очі були кольору морської хвилі, а сиве, довге волосся було заплетене в косу, яка діставала майже до підлоги.
Чоловік не менш пильно розглядав дівчину, спочатку на його обличчі появилось збентеження, потім заціавленість, а коли чоловік нахилився поближче, і втягнув носом повітря, так наче нюхав її, то на його обличчі засяяла радісна посмішка. Досить швидко як для своїх років чоловік підійнявся з трону, і майже пібіг до Аманди, чим дуже занепокоїв двох стражів які стояли по два боки тронів. Він підійшов до дівчини, і радісно посміхнувся її. Від цієї посмішки сердце дівчини розтаяло, і вона посміхнулась в відповідь.
- Ласкаво прошу додому, доню,- мовив чоловік, і міцно обійняв збентежену дівчину.
*********
ЛЮБІ ЧИТАЧІ,Я РАДА, ЩО НА ПОПЕРЕДНІЙ ЧАСТИНІ ТАК ШВИДКО НАБРАЛОСЬ 5 ЗІРОЧОК, ВИ В МЕНЕ ПРОСТО МОЛОДЦІ😍
І НАСТУПНА ЧАСТИНА ТЕЖ ВИЙДЕ КОЛИ НАБЕРЕТЬСЯ 5 ☆
ДЯКУЮ ВАМ ЗА ТЕ ,ЩО ВИ В МЕНЕ Є😘
ВИ ЧИТАЄТЕ
Загублена принцеса
Werewolf-Ти нікчема,- кричала білява дівчинка років сімнадцяти, лупцюючи ногою іншу дівчину, яка забилась в кут кімнати, і прикриваючись руками від ударів плакала. - Ти навіть постояти за себе не можеш, брудна, перелякана, криса,- продовжувала кричати та...
