Загублена принцеса

"18 частина"

Аманда дійшла до своєї кімнати, досі не розуміючи хто придумав ці дурнуваті правила щодо переодяганні перед кожним прийомом їжі.
- Ні. Все-таки не бути мені принцесою,- видихнула дівчина дивлячись на своє відображення в дзеркалі.
Ребека, яка в цей момент намагалась сплести на голові дівчини якусь складну, високу, зачісну на мить завмерла.
- Леді, я гадаю з вас вийде чудова принцеса, адже нашому королівству так не вистачає людини, яка правитиме сердцем...Ой...,- лише договоривши дівчина зрозуміла, що по суті образила самого короля.
- Леді вибачте, не карайте мене, в мене маленька сестричка, і крім мене її немає кому годувати,- викрикнула дівчина впавши на коліна.
Волосся принцеси розлетілось з складної зачіски, яку покоївка не встигла зашпилити шпильками, і розсипалось золотистим водоспадом досягаючи до самої підлоги.
- Ребека, заспокойся, я не серджусь,- розсміялась Аманда, підіймаючи її з підлоги. - Якщо ти на все так реагуватимеш, то моя зачіска не буде готова і через рік,- тепер сміх Аманди підхопила і покоївка.
- Знаєш, все-таки вкороти моє волосся хоть трішки. В ночі я заплуталась в нього, і ледь не задихнулась, і воно дуже важке. Думаю якихось тридцять сантиметрів погоди не зроблять?- вирішила запитати поради.
- Ну, взагалі не можна, але якщо це несе загрозу життю леді...- мямлила покоївка.
Аманда уявила себе бездиханну, і укутану волоссям з ніг до голови, і їй знову стало смішно. Вона поділилась цією думкою з Ребекою, і тепер сміялись вже вони обоє. Все-ж вона давно не відчувала себе так комфортно як зараз.
Через десять хвилин Аманда стояла навпроти дзеркала, в ще одній розкішній сукні золотистого кольору, але на цей раз майже повністю вишитій золотим бісером. Ребека ще хотіла одягнути на Аманду корсет, але та була катигорично проти. І через п'ять хвилин перегонів по кімнаті , Ребека здалась, і впадши лицем на підлогу мовила,- Гараз, без корсету, значить без корсету.

Волосся Аманда все-ж підрізала. Спочатку думали вкоротити його на тридцять сантиметрів, але в процесі скоротили так, що воно якраз діставало до пояса дівчини. А все тому, що Ребека ніяк не могла рівно підрівняти волосся. Воно й досі не було ідальним, але Аманда була вже згодна й на таке, лише б не залишитись повністю лисою.

В їдальні на Аманду знову чекав лише король.
- Привіт знову,- посміхнулась Аманда королю,  вмостившись зручніше.
- Привіт сонечко. Я був в королеви, і знаю, що мама тобі все розповіла, скажи ти не сердишся на нас? - поцікавився король явно хвилюючись.
- Ні, що ви! Звісно в вас не було іншого виходу, я все розумію, і я вдячна вам за людей яких ви вибрали на роль моїх батьків. Вони справді були чудовими, я їх люблю, і завжди любитиму та пам'ятатиму,- мовила дівчина ледь стримуючи сльози які так і норовили вирватись на волю.
Король нічого не відповів, лише опустив голову в тарілку, і про щось задумався.
Через хвилин десять він вирішив перервати тишу.
- Нам потрібно серйозно погоровити доню,- серйозно мовив старий.
- Про що?- поцікавилась дівчина.
- Ти знаєш, що я вже не молодий.  Смерть дихає в мої плечі, і я не знаю який день стане для мене останнім. Нам потрібно подбати про твоє майбутнє.
- Ви перебільшуєте, ви ще огого, і виглядаєте емм...непоганно,- збрехала дівчина. Насправді вона помітила, що король геть змарнів з моменту коли вона приїхала, і здавалось наче він старів на очах. Це дуже лякало дівчину, вона не хотіла втратити рідних людей, яких тільки знайшла.
- Ти й сама бачиш, що це не правда, я виглядаю дедалі гірше. Просто...розумієш, поки в мене не було спадкоємця, я тримався, що-правда з останніх сил, а тепер тут з'явилась ти, і це все змінило,- натякав король.
- Я не розумію. Що ви хочете цим сказати ? - запитала збентежена дівчина.
Король поглянув на Аманду своїми очима, які мабуть колись мали насичений голубий колір, а зараз стали мутно-сірими, та втомленими.
- Розумієш, такий закон нашої природи. Коли поряд з вожаком стаї появляється сильний спадкоємець, він своєю енергією усуває вожака. Це відбувається на клітинному рівні, це твоя природа, ти не хочеш цього, але духовно вбиваєш потенційного суперника, а саме - мене,- спокійно мовив король.
Це вибило колію з під ніг дівчини, вона здивовано відкрила рота, не знаючи що  й сказати у відповідь.
- Завтра ми проведемо твою коронацію, та приняття в рід. Від завтра ти станеш єдиною, та незмінною спадкоємицею нашого королівства.
- Ні...ні..- інтенсивно замахала головою дівчина. - Я не готова, і...давайте я піду звідси, повернусь в дитбудинок, тільки не треба мені вашої смерті, та такої відповідальності, я не впораюсь,- протараторила Аманда на одному диханні.
Король повільно піднявся з місця, і сів поряд з дівчиною. Він взяв їі за руку, і стиснувши її мовив.- Ти повинна це зробити, така воля природи, і ти не зможеш втекти від цієї відповідальності, і краще це зробити зараз, поки я живий, і можу допомогти тобі.
- Я боюсь,- ледь мовила дівчина, в мить охрипшим голосом.
- Я буду поряд,- запевнив її король.

До кімнати Аманда йшла в роздумах, і помітила, що вже добре запам'ятала дорогу. А в кімнаті вона лягла на ліжко, і вирішила обдумати все, що з нею трапилось.

Аманда.
" Тааак, це зовсім не те життя яке я хотіла. Це ж треба, по моїй історії, хоть фантастичний фільм знімай. Спочатку я втекла з дитячого будинку, потім потрапила в інший світ, покохала і одразу втратила своє кохання на завжди, потім виявилось, що я принцеса та ще й перевертень, далі з'ясувалось, що своїм поверненням я вбиваю свого кровного батька, і що я маю стати королевою. Нічогенкий розклад виходить. І що мені зі всім цим робити?
Король правий, в мене не має виходу, я повинна стати королевою, але...яка з мене королева? Це ж смішно! Я навіть сукню цю дурну не переношу, а про керування цілим королівством я взагалі мовчу.  "

Так в роздумах дівчина заснула, навіть не прокидаючись на вечерю. Звісно покоївка-помічниця, кликала їі, але дівчині було настільки душевно поганно, що апетиту взагалі не було. Як можна спокійно їсти та жити, після того як ти дізналась, що своїм існуванням ти вбиваєш рідну людину, яку тільки знайшла? Як можна спокійно сидіти з ним за столом, коли бачиш як він марніє на очах, і все це через тебе?!
****
ЛЮБІ МОЇ😍 СПОДІВАЮСЬ ЧАСТИНА ВАМ СПОДОБАЛАСЬ🤗
ПИШІТЬ В КОМЕНТАРІ СВОЇ ВІДЧУТТЯ ВІД ПРОЧИТАНОГО:
1 ) ЧИ ОЧІКУВАЛИ ВИ ТАКОГО ПОВОРОТУ В ЦІЙ ІСТОРІЇ?
2) ЯК БИ ВИ ВЧИНИЛИ НА МІСЦІ АМАНДИ?
3) ТА ЧИ ЖАЛЬ ВАМ КОРОЛЯ ?

ПРОШУ, НЕ ЛІНУЙТЕСЬ НАПИСАТИ КОМЕНТАР, АДЖЕ МЕНІ ВАЖЛИВА ВАША ДУМКА,
І ЦЕ ОДНА З ОСТАННІХ ЧАСТИН ЦІЄЇ ІСТОРІЇ. 😇😇😇
І залишайте свої⭐