Загублена принцеса

"19 частина"

Ранкове пробудження не принесло ніяких змін. Насправді зараз Аманда  краще б прокинулась на своєму старому та хиткому ліжку в дитячому будинку, аніж в цій неймовірно розкішній кімнаті. Чому, спитаєте ви? Просто їй зовсім не хотілось втрачати нових батьків, які мають померти лише тому що вона жива. Краще б тоді в лісі їі вбили ці біглі перевертні, це набагато краща доля ніж груз правління цілим містом, та смерть кровних батьків.
- Леді Аманда, годі валятись в ліжку, час готуватись до церемонії, вона відбудеться вже через дві арти,- нервово повідомила Ребека намагаючись витягнути принцессу з ліжка.
( Арта- на планеті Арон, одиниця вимірювання часу. Одна арта -це земна  година, яка триває не шістдесят хвилин а тридцять.Тобто всього доба на Ароні триває 48 арт)
Аманда хотіла заперечити, влаштувати скандал, і кричати...кричати, що не хоче бути королевою, не хоче володарювати, але розуміла, що її крики та сльози нічого не змінять, і тому тяжко зітхнувши вона підійнялась з ліжка.
Після цього, Ребека змусила її зїсти трошки курячого бульйону, і прикликала на допомогу ще двох помічниць.
Помічниці мишкою прошмигнули в кімнату, і швидко, та якось згуртовно, почали роздягати дівчину для купання.  Після купання, чищення зубів, та намазування тіла дівчини якимось неймовірно смердючим кремом, дівчину викупали в друге, але вже в молоці, а потім в третє в знайомій їй воді, яка ледь пощіпувала шкіру, як тоді в тому озері.
Далі її одягнули в розкішну сукню,
з червоного наче кров шовку, з довгими кружевними рукавами, та відкритими плечима, яка щільно облягала тендітну, дівочу фігуру до стану, а далі ніжним водоспадом лягала у її ніг.  Позаду сукні був невеличкий білий шлейф, і його колір спочатку здивував дівчину, а коли вона запитала причину цього кольору у Ребеки, то та червноніючи та запинаючись пояснила, що це признак невинності дівчини.
- От і приїхали, що це за бісові традиції? ,- подумки запитала сама в себе,  дівчина.
Але не дивлячись на цей шлейф, сукня Аманді дуже подобалась. Вона була зручною до неможливості, і іноді дівчині навіть здавалось, що вона геть оголена,тому що дивовижна, шовкова тканина зовсім не відчувалась на її тілі.
Далі їй зробили просту зачіску. Гнучкі локони від корнів волосся до їх кінчиків робили Аманду дивовижною красунею. А прикрашали зачіску, дивовижні, живі, білі квіти з жовтою серединкою, які неначе росли на її волоссі по всій довжині. Ці квіти нагадали дівчині землю, і її улюблені білі ромашки, які часто їй дарував батько на день народження. Ці роздуми геть зіпсували настрій дівчини, і коли Ребека поставила на голову Аманди невеличку, але дуже гарну корону, з великим,  червоним, та напевно дорогоцінним каміння, вона навіть не поглянула на своє відображення.
- Ви дуже чарівна, можу поклястись, що на цілому світі, я не бачила принцеси гарнішої ніж ви,- мовила одна з двох помічниць яких покликала Ребека, і чтиво схилила голову в поклоні.
- З вами може зрівнятись, лише принцеса могутнього королівства Акода, яке на північ від гори Харта. Я не бачила принцесу особисто, але про її красу ходять легенди, і кажуть, що вночі навіть янголи з небес спускаються, щоб помилуватись нею коли вона спить,- мовила інша і теж поважно схилила голову перед принцесою.
Насправді Аманді стало смішно від слів останньої. Звісно вона розуміла, що та хотіла зробити їй комплімент, але дівоча фантазія підкинула їй картину сміх від якої було важко стримати. Вона уявила, як розкішна, білява принцесса, з білою неначе молоко та ніжною шкірою,  спить на шовкових простирадлах, в своїй кімнаті в вежі,  а навколо неї зібралась купа янголів які поважно шорохкотіли своїми величавили крильми, та не відводячи від принцесси  погляду, милувались їі красою. І раптом в уяві Аманди принцеса голосно захропіла, та сильно розкинувши своє тіло по ліжку, сонно пробурмотіла невідомі слова, а потім її щокою потекла сонна слюна. І тут янголи театрально хапаються за голови, і по черзі втрачають свідомість.
- Хі-хі,- видала Аманда намагаючись стримати бушуючі емоції.
- Я сказала щось не те?- перелякано запитала помічниця, помітивши реакцію принцеси на її слова.
- Ні що ти, ти навпаки підняла мені настрій, дякую тобі,- відповіла Аманда ніжно посміхнувшись.
Помічниця ледь посміхнулась в відповідь, і чтиво схиливши голову підійшла до дверей, і  відчинила їх,  натякаючи, що принцесі час йти в церемоніальний зал.
В церемоніальний зал, дівчину супроводжувала лише Ребека, яка тримала її шлейф, щоб той не волочився по кам'яній підлозі.
- Леді Аманда?- подала голос Ребека.
- Ребек, я ж просила тебе не називати мене леді,- зітхнувши відповіла дівчина.
- Вибачте, але я не маю трава називати вас інакше, лише на одинці, і лише з вашого дозволу, я можу називати вас по імені.- нервово відповіла та.
- Ну гараз, що ти хотіла запитати?- поцікавилась принцесса смішно закотивши очі від репліки покоївки- помічниці.
- Король Агрід, просив донести до вашого відома, що завтра у вас запланована поїздка в сосіднє королівство, щоб вибрати вам прислугу по душі,- сумно відповіла та.
Аманда різко зупинилась, і повернувшись, поглянува в очі Ребеки, яка тут-же схилила голову.
- Тобто вибрати прислугу? А ти?- здивувалась дівчина.
- Якщо Леді не хоче змінювати покоївку, я буду вам вельми вдячна, але крім цього вам потрібен охоронець, та варта яка чергуватиме у ваших дверей, а ще леді потрібно вибрати гарного коня, який вірно їй служитиме.
- Угу... я сподіваюсь Король Агрід супроводжуватиме мене в цій поїздці?- запита Аманда прокручуючи в голові нову інформацію.
- Так Леді.
- А невже тут немає для мене ні стражі, ні охоронця, ні коня?
- Є, але ніші чоловіки надто слабкі, щоб захистити вас. А стосовно коня, вибрати його не так і просто. Ми-перевертні, вірного скакуна вибираємо раз на все життя,  як свою другу половинку. Ви повинні відчувати його як саму себе. Він має так доповнювати вас, що ви маєте здаватись одним цілим.
- А якщо скакун помре? І взагалі скільки живуть ваші коні, якщо він має бути поряд все життя?- здивувалась принцесса.
- Смерть скакуна, не настане, поки його властник не покине цей світ, вас захищатиме ваш зв'язок.
- Мда,- багатообіцяюча перспектива мене чекає,- подумала дівчина, і повернувшись попрямувала далі.
Далі йшли як в тумані, поворот на право, поворот на ліво, потім прямо, знову на ліво, і Аманда не щулась як очутилась навпроти дверей церемоніальної зали.
Серце в грудях  дівчини відбивало чечітку, а тіло було настільки неслухняним, що здавалось ще мить і воно кинеться в біга. Але кули їй тікати? Правильно кажуть, що від себе не втечеш.
Ребека поправила шлейф Аманди, і подала знак стражам, щоб ті відчинили двері в церемоніальну залу.
З навеличким скрипои двері відчинились, і Аманда подумки ахнула...
****
ЛЮБІ МОЇ, ПРОШУ МЕНЕ ВИБАЧИТИ ЗА ТЕ, ЩО Я ТАК ДОВГО НЕ ПИСАЛА ПРОДОВЖЕННЯ😓
На це були обставини, поділитись якими я з вами ніяк не можу.
ЩЕ ХОТІЛА ДОНЕСТИ ДО ВАШОГО ВІДОМА, ЩО ЦЯ ЗАГАДКОВА ІСТОРІЯ ВЖЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ. ЩЕ БУДЕ ПРИБЛИЗНО 5 ЧАСТИН, І КІНЕЦЬ.
АЛЕ...ЯКЩО ВИ, МОЇ ЧУДОВІ БУДЕТЕ АКТИВНИМИ, СТАВИТИМЕТЕ ⭐ І ПИСАТИМИТЕ КОМЕНТАРІ, ТО Я НАПИШУ ДЛЯ ВАС ПРОДОВЖЕННЯ, ЯКЕ Я ВПЕВНЕНА ВАМ СПОДОБАЄТЬСЯ.
ЛЮБЛЮ ВАС МОЇ МИЛІ😍
😍