Дім, милий дім!

123 18 1
                                    

Прокинулась, я в 7:30. Сьогодні, у мене чудовий настрій. Вставши, з ліжка, я пішла вмиватись, та вдягатись. Вдягла, ось таке:

Коли я вдяглася, то зразу, телефон завібрував

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

Коли я вдяглася, то зразу, телефон завібрував. Я взяла його, то була СМС-ка.

«Привіт. Анабет, ти маєш їхати в Америку! Тут таке...»

«Що сталося?»

«На місці розповім!»

Це повідомлення було від Лейли. Я почала переживати, бо вона б ніколи мене просто так, не кликала.

Я не знала, що робити. Але зібравшись з духом, я почала збирати речі. Коли зібралася, то спустилася вниз.

В вітальнні нікого не було, я пішла на кухню. Там сидів Локвуд. Я підійшла до нього.

-Локвуд, а де Рейчел?

-Навіщо вона тобі?

-Не твоє собаче діло! Кажи де вона.

-Вона спить. Чого така роздратована?

-Через тебе! Боже, навіщо мені це все?

-Що ти там бубниш?

Я розвернулася та пішла в вітальнню. Сівши на диван, я думала.

А якщо з Домінікою, щось сталося? Блін! Навіщо я про таке думаю? А якщо Ірестій про мене питає? Та навіщо йому питати?

Думки, думала, а серце підказувало, що скоро щось має статися. Якраз по сходах спускалася Рейчел.

Вона помітила мене, з валізами.

-Аня, що сталося? Куди це ти?

-Рейчел, дорога моя. Я маю поїхати, додому. Вибач, але у мене немає вибору.

-А якже Китай?

-Я наступного року поїду.

Якраз в вітальнню зайшов Локвуд. Він сперся на стінку, схрестив руки навхрест та почав говорити.

-Куди це ти їдеш?

-Тебе забула запитати! Всьо, я поїхала,-обнявши Рейчел, я взяла валізи та пішла до виходу.

Одне серце, два життя!Where stories live. Discover now