Вампір Мого Серця

Глава 21

Минуло 2 роки. Як не дивно, я закінчила школу. Моє бажання піти вчитися в інститут побороли мене. Я все таки вирішила поступати на психолога. Сама не до кінця розумію, як я могла вибрати саме цю професію. Але це не важливо. Минуло два роки і я щаслива. Мама поїхала в Канаду, на місяць по роботі. Начеб-то, їй премію видали. І все таки я рада за нею. Адже вона завжди була в роботі і попри труднощі, вона встигала приділяти уваги і мені.

Моє ставлення до Алекса та Аріни змінилися. З Ріною я добре спілкуюся. Як на диво, Кіра почала з нею дружити. От, Алекс, то він інколи спілкується зі мною, але рідко. Недавно він зустрів дівчину і напевно кохає її. Я рада за них!

Кіра все таки з'явилася і її сім'я була здивована її появою, але не відштовхнули її, а наоборот - лише сильніше налагодили стосунки. Вона поїхала в Вашінгтон. По її словам, там жив її "хлопець". Але як потім виявилось він теж вампір і сильно зацікавився нею. Я рада за нею!

Анджела? Що з нею? Та нічого смертельного. Вона як була стервою, такою і залишилась. Лише бігає за Максом як та сучка. Живе вона в Англії - Лондон. Напевно там вона знайде своє призначення і сенс життя. Все таки мені шкода її як дівчину. Вона ще така юна і геть не розуміє, що робить і що каже. Можливо вона позбудиться привички - розмовляти з іншими зверхньо.

З Максом складніше. Він певний час ні з ким не спілкувався, а особливо він перестав звертати уваги на мене. Весь час сумує і на нього це не схоже. Він інколи згадує моє ім'я, але в край рідко. Гаразд, він досі щось відчуває до мене, але я цього не відчуваю. Макс - хороший друг, співрозмовник, навіть хлопець. Але він ніколи не буде зі мною і я це точно знаю.

Віктор? Ммм. Саме ім'я мене охоплює з цікавосттю. Він змінив моє життя на кращу сторону. Я перестала бути такою скутою та закритою від людства. А хоча, я і досі нервово перебираю слова. Віктор - це моє все! Жаль, що це кінець...

Рита. Дорога моя, Риточка. Я так скучила за нею! Минуло більше року від коли я її востаннє бачила. Вона пару тижднів назад повідомила мені, що поступила на медика. Вона мріяла поступити на медика і в неї це вийшло! Жаль, що я більше ніколи цього не побачу і не почую...

Барабанний дріб! І хто думав, що мій батько зник??? А він виявляється не зник! Весь цей час він ховався від мене. Повний брєд! Я знаю. Але це так. Він боявся мене побачити, поговорити віч-на-віч. І весь цей час спостерігав за мною. Ні він не помер. А точніше він завжди був поруч. Як я потім дізналася від мами, що його звуть Аркуль. Дивне ім'я, але це так. Наче він весь цей час жив поруч і він бачив як я кожного ранку йшла до школи. Він був нашии сусідом в Лаінині. І це я дізналася, аж через 19 років. Мені скоро стукне 20 і тому я з надією чекаю на зустріч з ним.