Вампір Мого Серця

Глава 9

Життя? Чи можливе воно без коханої людини? Я думаю ні. Якби у світі було все так просто, то б не було кохання. З іншої сторони, люди могли робити добрі справи, більш спілкуватися один з одним, мати спільні інтереси. Але це реальність, ніхто його не змінить.

Йдучи по кімнаті я думаю.

*Життя? Що це таке? Чому воно існує? На мої питання ніхто не дасть відповіді.

Взявши в руки червону кофту, починаю вдягати.

*В думках лише те, як Алекс мене поцілував і, як я йому дала ляпаса.

Беру в руки джинси і починаю натягувати на себе.

*Що може бути страшне за цю подію?

Розчесую волосся.

*Ох, скільки я вже вдягаюся? Що? 20 хв?!

Взяла телефон в руки і вибігла з кімнати. Спускаюся по сходах і забігаю на кухню. Беру хліб, ковбасу, сир. Запихаюся тим всім і біжу до школи. На годиннику давно показує. 8:45. З швидким темпом я доходжу до школи.

Якраз вспіла. Вчителя не було і я сіла за парту. До мене зразу підсіла дівчина. На вигляд вона була низького зросту, трішки повнувата, мала рум'яні щічки, брюнетка, очі сірого кольору, я замітила брекіти. Вона посміхнулася мені.

-Привіт. Ти не проти, якщо я сяду до тебе?

-Ем, ні. Ти новенька? Не бачила тебе раніше.

-Ну, я давно тут вчуся. З 5 класу. Доречі мене звуть Ріна.

-Ріна?

-Ем, так, тобто Аріна. Просто люблю скорочене ім'я. А тебе?

-Лідія.

-Лідія? Ти себе називаєш Лідія?

-Ну так. Мені не подобається як на мене кажуть Ліда. А так, то я Лідія. Може розповіси про себе? В якому ти класі?

-Я з звичайних. 10-Б клас. А ти?

-А я... Ем... З еліти. 11-А клас.

-Ого. Еліта? Круто тобі. Мене ніхто не замічає, навіть ти не замітила.

-Чого ти? Мій "титул" не заважає мені бути в компанії з звичайних.

-Справді? Напевно тобі відомо, що в містечку почалися жертви людей. Це страшно. Мене мама відправляє до школи на машині, а потім відвози назад. Навіть страшно уявити хто це може бути. О, вчитель прийшов.