Вампір Мого Серця

Глава 4

Прокинулась, я від будильника який сильно дзвенів. Подивившись на годину 6:30. Я почала підніматися. Глянувши в дзеркало, я побачила на шиї дивну позначку. Вона була у вигляді червоного перстня. Глянувши уважніше. Потім пішла у ванну. Зробивши всі водні процедури, я попрямувала до шафи.
Це були червоні штани, білий світшот, чорні черивикі та довге червоне пальто до колін. Волосся розчесала та лишила розпущеним. Виходячи з кімнати на телефон зразу прийшла СМС-ка від "невідомий". Торкнувши повідомлення.

-Хочеш дізнатися хто такий Макс Флайт?

Я спочатку думала, хто це міг бути? Але згодом відповіла:

-Хто це? Я вас знаю?

-Дорогенька ти мене дуже добре знаєш... Якщо хочеш дізнатися про Флайта більше інформації, то приходь сьогодні в парк "Стопка".

-Гаразд, але якщо це якийсь розвод то я піду в поліцію.

-Домовились.

Виключивши телефон я спустилась по сходах. Їсти я і так не хотіла, тож пішла до машини. На щастя я вміла їздити, і скорр мені мали зробити права. Десь 15 хвилин я їхала. Вже приїхавши до школи, я зразу замітила поліцейську машину біля входу. Вийшовши з машини, я направилась в натовп учнів які зібралися біля поліцейської машини.

-Ти що не розумієш що її хтось вбив!-почувся голос з натовпу.

-Вона наркотики вживала. На що тут дивитись?-почувся голос з натовпу.

Вже розгледівши що сталося я побачила страшну картину. Це було непритомне тіло моєї подруги Кіри. Я не вірила очам. Як так? Що сталося? До тіла зразу підійшов поліцейський та інспектор. Воно щось записували в блокнот, а потім всі розійшлися.
Зайшовши в приміщення. Я досі не прийшла в себи. Адже моя подруга померла. Що це за місто?! На очах з'явилися ледь помітні сльози, які ледь текли. Витривши їх, я зразу замітила Алекса. Він був з хлопцями і про щось говорив.

-Це страшне що сталося,-сказав хлопець який стояв поряд з Алексом.

-Мені жаль Кіру. Вона була найліпшою подругою, а тепер...-він замовк бо я підійшла.

-Привіт, Алексе. Бачив тіло?-дивлячись на нього.

-Так, бачив. Жаль що так сталося,-він опустив голову і легенько торкнувся моєї руки,-Лід, а все таки ви вчора посварилися з нею. Що сталося?-з недовірливим поглядом глянув він.