На жаль це фініш[ЗАКІНЧЕНО]

Глава 5

Лише Техен стоячи в сторонці мовчки ледь підняв свій суровий погляд та через бар'єр його волося дивився на худощаве тіло дівчини, на те саме довге волосся, на ті самі вибиті ключиці, що зводять з розуму, на ті самі тоненькі ручки якими вона ще умудряється щось робити. Дивлячись на неї немов на фарфорову лялечку, йому все ще здавалося, що з лишнім рухом її можна легко зламати. Що він відчуває ось так в сторонці, поки всі покращують з нею розмову спостерігати? Стид? Ревнощі? Любов? Ненависть? Чи просто дружбу? Хто його зна? Можливо все разом,а можливо нічого з вище перечисленого...
Розмови зупинились і всі перевели погляд на Техена, що мовчки боявся стикнутися з її глибокими блакитними очима. Легенько поклонившись він представився та так і не глянувши в її очі розвернувся та попрямував до пляшки з водою, яку взагалі не хотів пити.
–Він в нас трішки дивний- весело розслабив напругу лідер цієї семірки Кім Намджун.
–Все добре.- відповіла дівчина.–Думаю сьогодні я не хочу вас нагружати.
–Як ви дивитесь на вечерю разом, як не як нам слід ближче познайомитись.
–Хлопці, думаю це погана ідея, до того ж в нас ще буде час. Вибачте.
–Все добре.
Вона ще довго буде в залі до упаду вивчаючи хереографії та виточуючи її рухи, що з часом та з значної паузою почали даватись їй ваще. Все ж впавши вона глибоко дихала хапаючи повітря та стікаючи потом витерла полотенцем і випила ковток води.
–А ти непогана в танцях.- в дверному проміжутку показався рижий хлопець та повільно підійшовши присів поряд.
–Чімін?
–Ти когось іншого чекала?
–Ні. Ти щось хотів?
–Вже десята вечора, не час додоми?
–Місіс Лі сказала я можу залишитись тут скільки мені потрібно.
–Ти вся вспотіла. Навіщо так себе вимотувати?- він легенько рукою заправив пасмо волося за вухо, яку вона одразу ж відкинула.
–Вибач, але проблеми мені не потрібні.
–Тоді не створюй їх. Організатори знають де ти раніше працювала? Вевнений ні. Не хвилюйся я не скажу, до того ж ти дійсно непогана танцівниця.
–Справді?
–А що слід?
–Ні. До речі давно хотіла сказати ти теж чудовий танцівник.
–Ого. Навіть похвала від Хосока не така приємна як з твоїх уст.
–Мені приємно.
–Тоді відпочинь. Тобі знадобиться багато сил- підмигнувши він знову залишив її, а вона важко вдихнувши мляво встала та з останіх сил переодягнувшись одягла свій звичний образ, накинула капішон та по темному коридорі вийшла в холл, де стояв невідомий чорний силует. Чорна довга кофта, спортівки, кросівки і лише червоний кашкет придавав красок...