На жаль це фініш[ЗАКІНЧЕНО]

Глава 7

–Піт!- хлопець розмовляючи з привабливим хлопцем злобно одарив її поглядом та побачивши Ембер бігом закінчив розмову.
–Щось сталось?
–Я проти!
–Проти чого?
–Проти нашої угоди!
Flashback
-Ти повина повернутись в свою сферу...
-Жартуєш?
-Тому і попросив таку ціну. Ти зможеш виплатити свій борг, а на стороні може навіть заробиш достатньо для подальшого життя.
–Що потрібно робити?
–Потрібно влаштувати скандал з учасником цієї групи. Будь яким, різниці немає. Головне нанести збиток для них і всієї компанії. Тільки скандал повинен бути не дрібненькою сваркою, а величезною проблемою від якої вони не викрутяться. Зможеш?
–Скільки часу?
–Тиждень максимум.
–Знущаєшся?
–Тому і прийшов до тебе. Тому, що за такі гроші для тебе реальна можливість.
–Я не хочу!
–А бабушка твоя хоче? Хоче лежати в домі пристарілих та хвилюватись коли ж то знову приїде її блудна внучка?
–Ти на слабке на нажимай.
–Тоді чому ні? Невже він настільки тобі важливий? Невже той придурок не виніс тобі ніякого уроку?
–Ні! Не виніс! І тобі не слід лізти в моє життя!
–Тоді.. Що станеться з бабушкою, коли тебе доб'ють на якійсь вуличці?
Тиша заполонила кожного, хлопець надавив на гниючу рану, що ніяк не загоїться тим самим викликавши в неї злобні емоції.
–Я зроблю це...
Кінець Flashback
–Здуріла?
–Ні я повністю серйозна!
–Що твій хлопчик пообіцяв виплатити твій борг? Пообіцяв влаштувати твоє життя? Дав надію як це зробила ти?
–...
–Тоді що ти робиш? Тримай!
Вона випила залпом напій та митю вилетіла звідси. Прохолодне повітря заспокоювало її, а нічний Сеул придавав сили. Саме тут 6 років назад вона стола та безсила, стомлена вже навіть розулась та зробила крок, як би не випадковий п'яний підліток, що врятував її, приютив та навіть влаштував на роботу. Як все помінчлось.. зараз вона стоїть і задається тим ж питаням, що і 6 років назад. Бабушка в будинку пристарілих єдина, хто в неї залишився, але навіть якщо Ембер захоче закінчити з цим всім та зробити самогубство то на її бабушку зваляться всі борги, які приведуть її до могили. Опустивши голову вона не раз на цьому місці задумувалась як Вищі сили розприділяють долі. Чому хтось народжується з готовим майбутнім, карєрою та навіть репутацією, хтось немає цього всього, але живе в любові з рідними, а хтось, як вона не має нічого... невже вона була страшним вбивцею в минулому житті, що в цьому вона так страждає?
–Продовжиш мене уникати?- вона не здивована, просто не готова до розмови.
–...
–Так нічого і не скажеш? Не вдариш за всі проблеми в своєму житті? Не зіб'єш мене з ніг, як раніше це робила? Не насваришся? Або ж просто не привітаєшся? Невже я настільки безнадійний?
–Да...
–Я розумію... ти мене ненавидиш. Ні словами не паредати я правий?
–...
–Пробач..
–За що ти просиш пробачення?
–За все. Все в твоєму житті пішло шкереберць виключно через мене.
–Ти правий. Я б заставила тебе стояти на колінах дні і ночі безперервно, але чорт побери! Що з тобою не так?!