Техен подивився на дівчину, а вона роздумуючи, що робити не встигла навіть ворухнутись, як в кімнату зайшли шестеро хлопців та одразу ж завмерли в німому шоці.
–Техен, а ти часу не втрачаєш- з сміхом сказав його рижий друг та поставив на стіл пляшку дорогого алкоголю.
–Ембер, а що ви...- хотів сказати молодший учасник, але його вчасно встигли перебити
–Давайте вже сідати.- перебив його головний танцівник та сів на м'який диван. Вперше Ембер дивилась на якусь компанію і в неї небуло бажаня втекти, усамітнитись чи тому подібне, вона навпаки хотіла залишитись, поспілкуватись та дізнатись про них більше. Це бажаня справді було щире і Техен не гаючи часу посадив дівчину біля себе, щоб їй не було так ніяково.
–Ембер ми звичайно нічого такого не робим, але ви можете про це промовчати перед компанією- зараз говорив лідер, Кім Намджун.
–Слухайте хлопці ви ж непроти якщо я вип'ю з вами?- сором'язливо запитала та.
–Ні. Ми тільки за. Якщо порушувати правила, то всім разом- підтримав її Джун.
Випивши для початку по декілька стаканів вони хоч трішки, але розслабились та вже могли вільно поговорити.
–Нуна...- не встиг промовити молодший, що вже похитувався як решта п'ятера здивовано перепитали
–Нуна?!
–Ем.. тобто, це звичайно не правильно, але ви старші за Чонгука?
–Ну...
–Чи ви старші за нас всіх?- договорив своє запитаня Джин.
–Вона моя однолітка.- відповів за неї Техен.
–Тоді і моя теж.-з ухмилкою спостерігавза нею Пак.
–Тоді нас ви можете називати Оппа.- запропонував найстарший.
–Оппа?!- викрикнув Техен.
–Ну да. Чи ти проти?
–Мені подобається Оппа.- з щирою посмішкою відповіла єдина присутня тут дівчина.
–Бачите це так круто виявляється!- не вгамовувався Джин.
Час пройшов незамітно, щирі розмови та емоції. Техен провів друзі та повернувшись спостерігав за тим, як Ембер лежала під ковдрою зімкнувши очі. Не вагаючись він ліг до неї та тихо спостерігав за її чудовим профілем обличчя. Відкривши очі обоє болісно розглядали один одного.
–Чому не спиш?
–Занадто велика напруга. Здається що от от в мені просверлять дирку. А ти? Я вже з тобою. Чому не відпочиваєш?
–Незнаю, можливо чогось не вистачає?
–Чого?
Він наблизився до неї та тепер вони знаходились в декількох сантиметрах один від одного. Її очі збільшились та вона стала схожа на мале здивоване кошеня.
–Техен що ти робиш?
–Незнаю. Але мій заряд швидше заряджається поряд з тобою.
–А так?- вона положила свою тоненьку лодонь на його щоку та невідводила свого погляду.
–Так краще.- він ще більше наблизився до неї і вже вони токралися кінчиками носиків один до одного, що заставляло її бентежитись, а він всього лиш насолоджувався моментом, моментом якого чекав занадто довго.
Ранок був швидким та майже одразу вони попрямували на стадіон де повинен відбутись грандіозний концерт. Як хореограф вона повина бути поряд, якщо щось піде не так бути з ними. Всі спішили, а Ембер в невеличкій кімнатці засипану коробками та різним інвентарем перед невеликим дзеркалом протанцьовувала нове інтро, що здавалось їй не до кінця закінченим. Все ж коли її все влаштавувало вона повернулась в гримерку до хлопців.
–Ембер давай ще раз пройдемся по хореографії.
–В тебе якісь проблеми?
–Ні слід пройтися на останьому моменті після фінальної позиції.
–Давай ти станцюєш я подивлюсь що не так..
Вона зосереджено спостерігала за рухами рижиго, що був не менш серйознішим. Обережно рукою вона поставила його руку під правильним кутом та вони пройшлися ще раз.
ВИ ЧИТАЄТЕ
На жаль це фініш[ЗАКІНЧЕНО]
RomanceВін буде робити вигляд, що незнає її, потайки сподіваючись, що минуле повернеться, а вона... хм... що вона? Вона та хто живе, щоб вижити, а не для насолоди. Невже двоє які мають різні погляди, бажання та запитання до життя будуть разом? Фанфік буде...