Куди дивляться очі: Наосліп

РОЗДІЛ 2

Через годину я вже сиділа в очікувані, коли нарешті звільниться мій лікар. Навколо не було більше нікого, окрім мене. Таке відчуття, ніби ці лінзи потрібні тільки мені, що тільки я така залежна від них, як наркоман від коксу, який не зможе прожити без нього і дня, тому що помре від власної тупості.

Найбільш за все мене вимотувало довге і нудне очікування. Щоб трохи себе чимось зайняти, знову почну роздивлятися все навкруги. Коридор був таким сірим та голим, ніби я потрапила в якийсь фільм жахів для психічнохворих. Вони давили своєю холодністю та непривітністю з такою силою, що хотілося вийти звідси і більше не повертатися. Добре, що світла тут достатньо, а то це місце точно попало б у топ домівки для всього приваленого зброду на голову. Стільці тут незручні, але що поробиш, тверде на твердому завжди буде твердим.

- Міранда Соул, пройдіть у кабінет лікаря. Міранда Соул, – почувши нарешті своє ім'я від механічного помічника мого лікаря, я прокинулася від вимотуючого очікування. Цього разу це був жіночий голос, а не чоловічий як за звичай. Це навіть було приємніше чути.

Піднявшись, я підійшла до великих сірих дверей, які автоматично відчинилися переді мною. Там вже побачила звичну для мене картину: різні прилади для сканування сітківки ока, лазери, екрани, знімки, колби, інструменти та багато іншого медичного приладдя. Якби сюди зайшла звичайна людина, то перше, що спало б їй на думку, що ця кімната схожа на якусь камеру для проведення лабораторних дослідів, але для мене це була рідна камера тортур і метаморфоз, адже мені тут «вправляють» очі.

- Міран, як же я рада тебе бачити. Як твої оченятка почувають? Ох... Що з твоєю рукою? – завжди з посмішкою зустрічає мене лікар Карла Ванднер.

Її не можна було б назвати привабливою жінкою: круглувате обличчя, великий та горбкуватий ніс, густі брови, лудь помітні губи, які розтягувалися в широку посмішку, великі очі та сама вона на вигляд була дебелою, що не характерно для жінок, але доброти в неї було, як у бурхливого моря: безмежно добра та щира, але коли злиться, бурлить та кипить всякою нечистю. Було якось, що я її розсердила своїми звичайними дурницями. Смішно спостерігати, як вона злиться та свариться, голос у неї кумедний: трохи писклявий та швидкий. Але жінка з медичним скальпелем – страшна річ. Хто знає, без чого ти лишися сьогодні. Вона була вдягнена у звичний білий, довгий халат, як і всі звичайні лікарі. На голові у неї було щось схоже на диск з діркою по середині. Ніколи не розуміла, для чого він їй потрібен, але схоже це було на третє око, просто воно було скляне.