ОБЛУДА НА КРАЩЕ

406 9 0
                                    

- ти брешеш сама собі!
- бреше собака у бабусі у селі, а я кажу те, що думаю.
- думаю ти зациклилась на ідеалізованих відносинах, ось твоя проблема.
- ...
Олеся, моя подруга, з якою я познайомилась на 2 курсі, говорила про мою любов до книг, які ніби то заважають мені будувати стосунки.
- ... і через цих усіх ідеальних хлопців, все йде шкреберть, у житті вони не такі. Ось, наприклад, "Шістка воронів" та, що ти з собою носиш...
- Але тут, як і в багатьох інших книгах протагоніст наближений до образу антагоніста, зовсім не ідеал, хоча той ще харизматичний брюнет!

Я посміхалась на її подальші доводи і згодом не дійшовши спільного висновку Олеся пішла додому, мені ж не дуже хотілося повертатися в гуртожиток після складного дня.

Я собі думала, як пощастило мати таку подругу і що нею була саме Олеся. Ніколи ми не могли говорити без дискусій, так от, до мене підійшов молодий чоловік/хлопець років до двадцяти п'яти, він ніби нахилився, лиш трохи посміхнувся і сказав:
- Я бронював цей столик
- Вибачте пані, це так
Оце вже офіціант.
Мене виганяють, оце так, клас! Я швидко пробігла поглядом по-залу, вільними були ще декілька столиків...
- Звісно, дуже гарно, з вашого боку
Я взяла до рук сумочку і піднялася та пішла до виходу. Сіла собі на зупинці і чекала тролейбус, один, другий зупинялися і їхали, а я все сиділа. Була весняна погода, скоро літо, тож я і не змерзла і надивилася на людей, які все поспішали.
Хтось поруч мене гмикнув і сів поруч
- я ж тебе не образив.
Цей голос, так, він стверджував, не запитував. Я дивлячись на хлопця раптом побачила дуже близько і ніби закріпила в пам'яті скріншоти його рис: брюнет, кароокий, хоча щоб дослідити відтінок очей потрібно було більше часу, означає довший погляд, а я і так деякий час не зводила очей.
- ні, хоча було вдосталь вільних столиків.
Тут я помітила, що сутінки повільно опустилися у Київ. Я геть не слідкувала за часом.
- тож ти могла б сісти за один з них.
Я нагнала на обличчя посмішку
- як дотепно! І чому я не втямила!
- Микола.
Він простягнув руку і знову посміхнувся. Через це здався занадто милим.
- Т/і.
Сказала, я через декілька секунд сумнівів.

Літо у КримуWhere stories live. Discover now