Нескінченні жахи заради тіла свого коханого

Розділ 2. Привид у червоному платті (1)

Насправді назва історії "Надприродний застосунок для акторів", але мені довелося змінити її, щоб ватпад не видалив переклад, сподіваюся на розуміння
_________________________________________

У віддаленому передмісті, з боків стояли низько побудовані будинки, а перед ними була висока і дивна будівля. Перед будівлею, навпроти обертових дверей*, стояла група з 4-5 людей, які спілкувалися між собою.
Це мають бути такі ж актори, як Сє Чи, які беруть участь в фільмі жахів.

*Скляні двері, які штовхаєш і вони обертаються, дозволяючи людині увійти.

Сє Чи не турбувався про те щоб підійти до них. Він увімкнув телефон, і виявив, що всі функції, за винятком програми "Актор фільмів жахів", не працюють. Йому було надіслано детальне ознайомлення з правилами. Сє Чи швидко переглянув його, відзначивши собі кілька моментів.

По-перше, всі фільми жахів у додатку транслювалися в прямому ефірі, і переглядалися глядачами від початку до кінця. Під час процесу перегляду «авдиторія», залежно від своїх вподобань та гри актора, обирала чи слідувати за ним і бути його шанувальником, чи ні.

Кількість шанувальників актора можна було конвертувати в бали за певним співвідношенням. Бали використовувалися не тільки для виконання бажань, а й для визначення звання актора.

Сє Чи відкрив вкладку «Особиста інформація», й подивився на неї. Наразі він мав непримітний білий титул:

[Невідомий, 18-й рівень.]

Під цими словами був невеликий рядок оцінки:

[Ви тут новачок і публіка не має про вас жодного враження. А також у вас відсутні репрезентативні роботи.  Ви можете покращити свій титул за рахунок збільшення балів.]

Титул був безпосередньо пов'язаний із розблокуванням якісніших фільмів жахів.  Це було схоже на індустрію розваг, де актори низького рівня не мали достатньої кваліфікації для зйомки в фільмах і телевізійних шоу вищого класу. У додатку, чим вища якість фільму жахів, тим він складніший, але і нагороди після його завершення, відповідно, цінніші.

По-друге, акторам не давали сценарію. Щоб просувати сюжет, їм потрібно було досліджувати фільм.

Хоч їх і називали акторами, їхня робота полягала не в грі на камеру, а в тому щоб вижити в умовах реальних жахіть. В той же час вони мусили досліджувати та розвивати сюжет, намагаючись відтворити повний фільм. Вони, також, могли користуватися додатком, та спілкуватися з іншими акторами під час зйомок. Це було більше схоже на ведучих, які грали в горор-ігри, щоб розважити публіку.