Нескінченні жахи заради тіла свого коханого

Розділ 39. Кохані зомбі (22.1)

Сє Чи здогадувався, що друге завершення пов'язане з лисицею, але він не очікував, що все станеться саме так. Зміни відбулись настільки швидко, що їх заскочили зненацька.

Темна холодна кров на лобі зомбі швидко застигла, і в той же час в його очах засвітилось дивне червоне сяйво. Душа коханого пані Джао, Вень Лана, була повністю знищеною. Тепер лисиця жила як дух зомбі, контролюючи його тіло. Дух лисиці та тіло зомбі стали повністю одним цілим.

Рука Сє Сінланя, яка тримала меч, злегка затремтіла. Плече було поранене й сила в руці послабшала.

Щойно, при обороні від зомбі 2.0, ледь закрита рана на плечі знову відкрилась. Звідти потекла кров, що забруднила половину його одягу. У суміші з дощем це був інший вид стимуляції.

Зомбі жорстко схилив голову й подивився на Сє Сінланя. В його очах спалахнула ненависть і він випустив душевний крик зомбячою.

— Це все через тебе! Ю Лан мертвий! Душа Ю Лана зникла! Я вб'ю тебе!

Сє Чи переклав це, затулив вуха, зустрівши гіркий погляд. Далі він почав говорити мовою зомбі.

— Це пані Джао вбила душу твого чоловіка. Ми не маємо нічого спільно з цим.

— Нічого спільного? – сміх зомбі був жахаючим, а очі почервоніли ще більше – Я доклала всіх зусиль, щоб звільнити Ю Лана. Якби ти не приборкав його, а потім його б не доправили до будинку родини Джао, чи змогла б пані Джао це зробити? Це все ти! Я не можу вбити пані Джао, але я можу вбити тебе! Ти знищив єдиний мій шанс воз'єднатися з Ю Ланом! Ти мусиш померти!

Зомбі шаленів, а його крики викликали запаморочення. Домовлятися було марно. Сє Чи поспішно сказав:

«Брате, тікаймо!»

За цю коротку розмову Сє Чи встиг оцінити бойову міць обох сторін. Його брат точно не може зрівнятися з цим покращеним зомбі.

«Добре.»

Побачивши його наміри, зомбі різко кинувся, щоб схопити Сє Сінланя. Рух був таким швидким, що можна було вхопити тільки залишкове зображення. Сє Сінлань передбачив це заздалегідь і зробив блок мечем, але його однаково відкинуло на 7-8 метрів від ударної сили.

Він ударився плечем об стіну, а внутрішніми органами наче пройшовся струм. Адамове яблуко рухалося вгору-вниз, а сам він виплюнув кров. Прірва між людською душею та духом демона була очевидною.