Нескінченні жахи заради тіла свого коханого

Розділ 26. Кохані зомбі (9)

Коли Лу Вень це зрозумів, він сильно здригнувся, а його настрій став складним. Чи був розрив IQ відображений в мозкових схемах?

Сє Чи йшов по сільській дорозі, маючи справу з двома дурними й наївними зомбі низького рівня. Він жестом показав Лу Веню, щоб той чекав його біля входу в село. Він без вагань підкорився, і затримавши подих, ховаючись, побіг назад до головних воріт.

Янь Дзін з тривогою чекав біля входу в село. Він почув знайомі кроки Лу Веня й здивовано підвівся. Він саме збирався запитати про Сє Чи, коли почув хаотичні кроки, які долинали з села. Він зблід.

— Зомбі слідкують за братом Сє. Він...

Лу Вень кинувся до нього й закрив йому рота. Він глибоким голосом пояснив:

— Все гаразд. Вони просто стежать за ним, а не атакують.

Янь Дзін був приголомшений. Зомбі не атакують брата Сє?

Лу Вень на мить задумався, перш ніж сказав:

— Янь Дзін, пізніше це місце буде в хаосі, і ми не зможемо піклуватися про тебе. Тому ти повертайся початковим шляхом, а ми з братом Сє наздоженемо тебе пізніше.

— Гаразд. – Янь Дзін був збентежений ситуацією, але він довіряв Сє Чи.

Він помахав Лу Веню й першим спустився зі схилу.

Лу Вень стояв під кривим деревом біля входу в село, і спокійно дивився, як Сє Чи «розмовляв» із двома зомбі. Крім того, позаду них було ще ~30-40 зомбі, які з підозрою ставились до цього «іноземця», і хотіли простежити за ним.

Сє Чи вже був перед входом в село. Він злегка підняв брови і вже збирався розслабитись, коли зомбі за його спиною раптом почали видавати якісь маніакальні звуки. Сє Чи зрозумів це.

— ￥ %! %&有%@人气%￥@…… (дивний він)

У Сє Чи з'явилось погане передчуття і він глянув на Лу Веня, котрий його вже чекав.

«Брате!» – подумав Сє Чи.

Сє Сінлань вийшов онлайн. Він повернувся до жіночого зомбі, потягнув її собі на плечі і, використовуючи (не зовсім)свої довгі ноги, помчав геть із села. Побачивши поведінку Сє Сінланя, Лу Вень підбіг і взяв іншого зомбі, й почав тікати.

Ситуація змінилася занадто швидко, тому всі зомбі в тилу залишились на одному місці. Через кілька секунд вони нарешті зрозуміли, що їх ошукали. Вони погналися за ними, сердито кричачи. Сє Сінлань був спокійним, навіть коли робив такі речі. На його обличчі навіть виднілась втомлена посмішка.