Нескінченні жахи заради тіла свого коханого

Розділ 64. Жахастичні шашлики (19)

[Це підвал!]

[Я розгублений. Як він додумався до цього?]

[Розбивати скло можна чи ні, я не можу цього зрозуміти.]

[Та байдуже. Просто стежте за Богом Чи й усе закінчиться.]

[Цей фільм такий жахливий.]

[Я, здається, розумію. Це фільм із протилежними правилами, вічними протиріччями та шкідливими налаштуваннями думок.]

[Підказка “розумна людина може стати жертвою власної винахідливості”. Питання в тому, що я не розумний, але не знаю, вчинив би розумно чи ні. По правді кажучи, треба стати розумнішим. Аж в голові закрутилось.]

[Це має бути найважливіша частина, так?]

***

«Сяо Чи, я йду вниз» – сказав Сє Сінлань.

«Добре.»

Сє Сінлань намотав одяг на руку, взявся нею за край розбитого скла й опустився вниз. Глянувши, куди краще впасти, він приземлився на дерев'яний стіл, покритий шкірою та пилом.

У підвалі було надзвичайно темно та холодно. Чувся затхлий та рибний запах. Сє Сінлань почекав, поки очі звикнуть до темряви. Він торкнувся стіни й деякий час нишпорив, нарешті знайшовши старий перемикач. Він обережно потягнув його вниз і тьмяне світло осяяло підвал.

Підвал був малим, безладним та брудним. Першими в очі кинулись ряди тіл по обидва боки підвалу. Трупи стояли притулені до стіни, їхні голови були звернуті догори, а погляд був темним і пустим. Було схоже на парад смерті.

Вони вже тривалий час стояли мертві, акуратно вишикувані, але через низьку температуру підвалу не згнили. Запах крові повинен бути від них.

Сє Сінлань не підійшов до них, а замість цього подивився на труну в центрі підвалу. Вона відрізнялася від звичайних: не була чорною чи червоною, а була прозорою. Він міг чітко бачити людину, яка лежала всередині.

«Кришталева труна?» – Сє Сінлань насупився.

«Роздивімось» – сказав йому Сє Чи.

Сє Сінлань уникнув осколків під ногами, підійшов до труни й торкнувся її стінок.

«Скло.»

Це скляна труна, але вона має той же ефект, що й відома усім кришталева труна: людський труп у ній добре зберігся й ознак гниття не було. Сє Сінлань підійшов подивитись на обличчя трупа, і Сє Чи здивувався.