Нескінченні жахи заради тіла свого коханого

Розділ 45. Запрошення

Янь Дзін не міг повірити в те, що щойно почув, й дивився на Сє Чи.

— Брате, ти щойно сказав…

Він глянув на Лу Веня, який усміхнувся й кивнув йому.

— Твій брат Сє погодився.

Обличчя Янь Дзіна миттєво прояснилось і його очі були сповнені радості. Він тихенько обернувся, щоб поглянути на Лу Веня, й поки ще міг бачити, він несамовито кліпав, дивлячись на нього.

— Ти чув, що він погодився? Ти чув?! Ти чув?!

Лу Вень безпорадно кивав.

Сє Чи поправив свій одяг та манжети й з офіційністю простягнув руку Янь Дзіну.

— Якщо я зроблю так, ти повіриш, що це реально?

Янь Дзін довго дивився на цю надзвичайно гарну руку, перш ніж зрозумів значення його слів. Верх його носа почав трохи пощипувати й він швидко потиснув руку Сє Чи, боячись, що той передумає.

Сє Чи трохи безпорадно посміхнувся.

Минули три короткі хвилини й бачення Янь Дзіна знову стало темним. Проте він запам'ятав ці білі, теплі руки. Він мав партнера й мотивацію наполегливо працювати.

— Брате, – Янь Дзін раптом відчув себе трохи збентеженим – Я спочатку відійду, щоб виконати домашнє завдання* інакше моєму збентеженню не буде меж. Якщо тобі буде щось потрібно, то зв'яжись зі мною через застосунок. Я примчу, як тільки ти зателефонуєш!

*Каже про свої нові обов'язки й підготовку до того, щоб бути агентом Сє Чи.

Він не міг бачити, та в програмі була функція голосового читання повідомлень. Це було трохи трудомістко, але він не був зайнятим, тому це не сильно вплинуло на нього.

Янь Дзін не міг чекати. Перш ніж Лу Вень із Сє Чи встигли щось сказати, він схопив свій телефон й покинув офіс.

— Він поспішає, – Сє Чи глянув на Лу Веня й знову сів, схрестивши ноги. Він ковзнув у кріслі, щоб бути перед ним, склав руки й ліниво запитав – Я дещо запитаю тебе. Ти не мусиш відповідати, якщо тобі незручно.

Лу Вень був приголомшений кілька секунд, перш ніж зреагував.

— Моє обличчя?

Сє Чи був дуже чесним.

— Так, ми належимо до одного світу, але ти, очевидно, не людина. Тому мені цікаво.