Нескінченні жахи заради тіла свого коханого

Розділ 5. Привид у червоному платті (4)

Коли Сє Чи рушав, сонце ще тільки починало сідати. Минула лише година чи дві, а небо було вже повністю темним, через стиснення часу.

~22:00.

Янь Дзін стояв біля дверей будівлі, і з нетерпінням чекав повернення Сє Чи. Він не знав, що купував Сє Чи, що це зайняло так багато часу.

У глибокому місячному світлі Сє Сінлань йшов невиразно, елегантно й неквапливо зі спокійним і ледачим виразом обличчя, який робив його схожим на красивого і благородного вампіра вночі.

Також не можна проігнорувати великі та маленькі сумки, що висіли з обох його рук.

Прохожі не могли не витріщатися.

— Він йде по магазинам зі своєю дівчиною?

— Він вродливий, і носить сумки без нарікань. Я теж хочу мати такого хлопця!

Вони не могли не озирнутися ще раз.

— Гей, немає дівчини. Він один...

***

Сє Сінлань здалеку побачив Янь Дзіна, і сказав:

«Сяо Чи, ми на місці. Можемо мінятись.»

Сє Чи вигукнув:

«Мій хлопець найкращий!»

Через стиснення часу Сє Чи міг не встигнути повернутися, тому звернувся до Сінланя, щоб той швидко дійшов.

Сє Сінлань відчув себе безпорадним.

«Ти...»

Його голос був холодним, але тон був поблажливим.

Янь Дзін почув знайомі кроки і поспіхом підняв голову. Трохи розвеселившийся Сє Чи приблизився до нього з усмішкою, але все одно виглядав серйозним та надійним.

— Зайдімо, і подивимось на сходову клітку.

Слюсар прибув раніше. На той момент коли підійшли Сє Чи з Янь Дзінем, замки уже були відкриті. Двері до сходової клітки давно не відкривались, і петлі були трохи іржаві. Коридором пронісся вітер, і вони заскрипіли наче завивання привида.

На сходах було темно. Сє Чи дістав запальничку. Його ніжне обличчя в помаранчевому світлі виглядало дещо демонічним. Він сказав Янь Дзіну:

— Я піду подивлюся. Ти залишаєшся тут.

Янь Дзін потягнув його за рукав з певним страхом.

— Брате Сє, не йди! Хоча, швидше за все, там нікого немає, але про всяк випадок...

Сє Чи раптом усміхнувся, подумавши про те, що брат його захистить.