Але він усунувся.
-Цей поцілунок нічого не означає. Якщо ти бруднокровка, то мати з тобою справу я не хочу.
-м.. зрозуміло.-я.
Я злізла з нього і у вітальню зайшов Кребб.
-Софія та Драко, Дамблдор усіх збирає у головному залі. Ой, я бачу я вам завадив, ну вибачте, і до речі Драко, як ти можеш цілуватися з цією повією? До того ж вона бруднокровка.-Кребб.
Я встала з дивана та підійшла до нього.
-Так, двоособливі ви якісь, значить спочатку запрошуєш мене на бал а потім в мій бік шлеш різні слова? Відомо все з вами.-я.
Я вийшла з вітальні і пішла до головної зали. Зайшовши туди, я встала біля виходу із зали. Коли всі зібралися Дамблдор почав промову.
-Ви зібрані для того щоб дізнатися найважливішу новину, як всі ми знаємо ви засуджуєте Софію Гріндевальд за те, що вона бруднокровка, але ми дізналися про матір Софі і дійшли висновку що.
Професори підбігають до нього, але він непритомний, учні оточили його.
-Софія! Софія! Підійдіть будь ласка!! Допоможіть!-кричала професор Макґонеґел.
Я підійшла і сіла навколішки.
-Принесіть будь ласка бинт і вату, і мазь яка загоює рану, а також перекис водню.-я.
Мені принесли аптечку і я почала на вату наливати перекис. А цією ватою обробляти рану на долоні професора.
-Зараз я спробую магією. Я знаю, що це складно і не безпечно для мене, але мені буде приємно піти.-сказала я перш ніж встати з колін.
Поклавши свої руки над Дамблдором я почала читати заклинання, заклинання яке прибирає гниль з його тіла, а також очищає саме тіло.
Мої долоні спалахнули червоним кольором, а з носа потекла цівка барвистої крові. Через хвилин 5 мої ноги почали підкошуватись, а через хвилин 10 я не могла стояти так як падала.
Ще 5 хвилин потрібно стояти і читати заклинання, а тіло давало знак.
15 хвилин я розплющила очі, і закінчила свою справу. Тримаючись двома руками об стійку, я поводилася щоб не впасти. У натовпі хтось щось говорив не розбірливо, але я відчула що мене взяли на руки і кудись понесли.
Якщо міркувати логічно, то мене взяв на руки учень. А куди він мене несе одному Богові, відомо.
