Пішовши Драко на останок де що сказав.
"Сьогодні у 16:05 біля головного залу."
Сказавши це він пішов.
-дякую тобі Теренс, ти кращій друг.-я обійняла його.
-ти ж не підеш?-відсторонившись запитав він.
-звісно ні, я ж для нього померла, що ти.-казала я.
-Софі, мені час, бо треба ще покарання у Снейпа відробляти.-Теренс.
-добре, хай щастить.-я.
Я пішла до кімнати, я ходила туди сюди й думала чи не варто все ж таки сходити? Але написавши відмову Драко я сіла на ліжко.
У кімнату за мить заходить той самий блондин, він сів на підлогу біля мого ліжка.
-я не можу більше так, Софі...-казав Драко.
Я скользнула до нього на підлогу.
-що трапилось? Розкажи.-я.
-все звалилось як сніг на голову, сварка з тобою, потім проблеми в сім'ї...я так більше не можу.-драко.
Як це так дивно не звучало він почав плакати, а якщо хтось з вас скаже що чоловіки не плачуть мені буде соромно за вас.
-ти сам почав цю сварку, тим паче що ти вчинив зі мною погано, ти закохався в мене та наносив жахливі речі.-я.
-я був дурнем, я думав що коли буду так робити то приверну твою увагу, таке я вже робив коли Пенс не кохала мене.-драко.
-але то було до тебе, зараз я кохаю тільки тебе та закохуюсь щоразу коли дивлюсь на тебе.-драко.
