Ми опинилися в якомусь будинку, він був затишний, милий.
-Це тепер наш будинок, а тепер сюрприз.-Мамо.
Двері кімнати відчинилися і у вітальню зайшов батько.
-Тато!-Я кинулася в обійми до нього.
-Але як?!-Відійшовши сказала я.
-Треба було врятувати тебе.-мамо.
-Нам потрібно поговорити.-батько.
Я сіла за найближчий стіл, а вони сіли поруч.
-Софі, скоро буде битва за Гоґвортс...-батько.
-Я знаю.-Я.
-Тому ми прийняли рішення разом з твоєю мамою, що ти через тиждень не поїдеш до Гоґвортсу...-батьку.
-Ні, я не можу не поїхати ...-Відповіла я.-Я довго думала і прийняла для себе таке рішення, що якщо потрібно буде я вкладу своє життя в Гоґвортс.-Закінчивши говорити я пішла нагору.
Я йшла коридором і сіла наприкінці цього ж коридору. Сльози потекли, але я відчула руку на плечі.
-Соф, якщо ти вирішила що боротимешся за Гоґвортс, то ми будемо разом із собою.-мамо.
Я встала з підлоги та обняла їх.
-Тоді всемогутній Геллерт Гріндевальд навчатиме мене сильним заклинанням.-Дивилася я на батька.
-Не думаю що він сильніший за мене) - заперечила мама.
-Ну завтра подивимося.-Відповів тато.
-До речі Софі, твоя кімната он та-показала пальцем вона на двері.
-Дякую, ну ви йдете а я відпочину.-Сказала я зайшовши в кімнату.
Кімната була затишною, комфортною, у сірих тонах мені таке подобалося.
Бо сірий колір мені зазвичай допомагає "потонути" в думках.
Я почула, що мене звуть. Я спустилася вниз.
-Софі, увечері ми їдемо в Мелфой Менор нас запросили на вечірку. О 18:30 будь вже готова.
-Зараз батько поїде за костюмом а я приготую обід.-мама.
-Добре.-я.-мам...
-Так?-Мамо.
-Я рада що ти поруч ...-Сказала я і пішла нагору вибирати вбрання на вечір.
Зайшовши до кімнати у вікні, я побачила сову, яка тримала листа. Я відчинила вікно і взяла його.
