Він поставив книжки на тумбочку. Спілкувалися ми задовго, приблизно о 18-й.
-Добре, Соф, мені пора, поки.-Седрік.-одужуй.
-Добре, дякую.-я.
Я його обняла і в крило заходить Драко.
-Діггорі, що ти тут робиш?! Хто тебе покликав сюди? Тебе тут ніхто не чекає, ще раз наблизишся до неї, і ти опинишся на її місці.
-Бійко, чого ти так? Вона не твоя дівчина. - Седрік.
-Діггорі не відчувай моє терпіння.-драко.
-Я вже йду. - Седрік.
Седрік пішов, а Драко підійшов до мого ліжка.
-Що Діггорі хотів від тебе?-Бійко.
Я кивнула на столик із книгами.
-Зрозуміло, ти заходитимеш переодягатися?-драко.
-Так, допоможи мені піднятися будь ласка.-Сказала я налагоджуючи журнал на столик.
Він нахилився і взяв мене під руку і підняв із ліжка.
-Дякую.-подякувала його я.
До нас підійшла Помфрі.
-Містер Мелфой, ніякого алкоголю їй не давати! Щоб не затримувалися там! Помфрі.
-добре я.
Я акуратно пішла до виходу, але Драко взяв мене на руки.
-Бійко, відпусти!-Я.
-Тобі не можна перенавантажуватися!-драко.
-Я вмію ходити!-кричала я.
-Так, давай я сам вирішу.-Бійко.
Ми зайшли до вітальні, там сиділи Кребб Гоїл та Пенсі з Блейзом.
Драко поставив мене на підлогу.
-о, а ось і наша "красуня" прийшла).-промовляла Пенсі.
-Хоча ні, пом'яте обличчя, синці по всьому тілу, фу, та ще й бруднокровка!)-Пенсі.
Мені стало страшно від її інтонації голосу, виразі обличчя, і тому я стала за спиною Драко.
По-моєму він помітив це і поспішно взяв мене за руку, нічого не відповівши їм повів мене до моєї кімнати.
Зайшовши до неї я вульгарна на ліжко.
-Слухай, а може я краще не піду?-Говорила я сідаючи.
-Чому це?-Здивовано запитав Драко.-Через Пенсі? Не хвилюйся, ти під моїм захистом. Весь час будеш на увазі.
