Ми пролежали в ліжку ще довго, обіймаючись і насолоджуючись присутністю один одного під місячним сяйвом. Я гладила Вікторове волосся, в той час як він з ніжністю торкався моєї шиї.
—І все таки, — раптом подав голос Віктор. — Для тебе два рази підряд — це точно не перебільшення?
Я злегка засміялась і відкинула руку на подушку. От кумедний! Ми ж наче закрили цю тему кілька секунд тому.
—Навпаки, я насолодилась цим моментом.
Я пройшлася долонею по його звичайному торсу і зробила йому милу гримасу, склавши губи бантиком.
—Я щаслива. Хіба ти не бачиш?
Він усміхнувся і залишив на моїх губах легкий цьом.
—Як думаєш, котра зараз година? — поцікавилась я.
—Скоріш за все, десь о'пів на першу. Можливо, навіть більше. Боїшся, щоб нас не загубили Таня і решта?
—Є таке.
Віктор підійшов до вікна, забрав всі свої розкидані речі і став одягатися. Я повторила за ним і швиденько натягнула на себе спідню білизну і сукню.
—Давай повторимо найближчими днями, — сказав Віктор. Мене ці слова спантеличили, та раптом невпевненість в тілі і душі зникла, змінившись усмішкою на обличчі.
—Я не проти. На Святвечір?
Очі Віктора розширились від подиву.
—Ах ти ж, маленька грішниця. — Він підбіг і підняв мене на руки, обіймаючи. Ми на кілька секунд закружляли. Ця мила ситуація змусила мене сміятися. Віктор був моїм місяцем, людиною, яка навчила дивитися на світ із барвами, відчувати щасливі моменти життя. І я змогла. Змогла довести і йому, і самій собі, що можу бути щасливою і не думати лише за погане. Хоча саме погане запам'ятовується краще. Як би це сумно не звучало.
—Відпусти мене і ходімо вниз.
Вітя скорився моїм словам, я ніжно торкнулась ступнями підлоги, і ми рушили. На сходах я почула чоловічі сторонні голоси. І ще один дівчачий. Вони мені знайомі! Наче прочитавши мої думки, заговорив Віктор:
—Іван і Степан теж приїхали? А з ними Юля?
—Я в цьому впевнена.
Ми спустилися у вітальню. Я раптом усвідомила, що так і лишила свою картину стояти на сходах. Ну дурепа! Мій коханий бережно повісив мій подарунок на шию, а я лишила свій, просто начхавши. Гаразд, Крамаренко, заспокойся! Ти просто забула тут свою картину, не зламала її чи не загубила. А це вже добре.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Апогей
VampirosДруга книга трилогії «Під Місячним Сяйвом». Від останніх подій минуло три місяці. Весь час Сашу мучили докори сумління, бо вона вперше в житті вбила вампіра. Дівчина переконана, що її новоспечені вороги, криваві вампіри Анна і Святослав скоро поверн...
